Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Чому світові держави змушені нарощувати витрати на власну безпеку
«Хочеш миру – готуйся до війни» – цей давній, як світ вислів, на жаль, не втрачає актуальності й сьогодні. А якщо в регіоні присутній такий непередбачуваний монстр, як Росія, то взагалі проблема власної безпеки стає найнагальнішою.
Коли запалало на власному порозі…
Світ, проковтнувши російську агресію в Грузії у серпні 2008 року, не мав права не прокинутись 2014-го після окупації українського Криму та війни на Донбасі. Відчуваючи зростаючий апетит російського ведмедя, після кількох років скорочення військових витрат у 2008-2013 роках, провідні країни світу знову почали нарощувати військові бюджети. Передусім це стосується країн Центральної Європи, адже запалало на їхньому порозі.
Нещодавно в інтерв’ю Польському радіо міністр національної оборони Польщі Маріуш Блащак заявив: «У нас повинно бути принаймні 200 тисяч солдатів. Я переконаний, що польська армія має нараховувати ще більше солдатів, бо це гарант безпеки. Кожен із нас, польок і поляків, може розвиватися тільки тоді, коли Польща в безпеці». Водночас Блащак нагадав: «Нині польська армія нараховує понад 100 тисяч військових. Як бачимо, наші сусіди зробили правильні висновки, з огляду на трагічний досвід України, і впевнено рухаються на шляху розвитку військової потуги. Лише торік витрати Польщі на оборонні цілі зросли на 8,9% – до $11,6 мільярда. До того ж слід зазначити, що Польща вже 20 років є членом НАТО і на її території розміщено багатонаціональний батальйон Альянсу й танкова бригада армії США. Але керівництво країни наполегливо намагається збільшити кількість військового контингенту НАТО і навіть будує нову військову базу США («Форт Трамп»). Також Варшава планує до 2026 року витратити $49 млрд на нову зброю й військову техніку. В межах військової модернізації заплановані закупівля літаків, систем ППО близької дії, бойових вертольотів, систем кібербезпеки і нових субмарин.
Люди у світі торік «скинулися» по $239 на війну
У прагненні зміцнити безпековий сектор не відстають від Польщі й інші країни, яким не пощастило бути поруч із Росією. У них теж стабільно зростають військові бюджети. Це підтверджує щорічний звіт Стокгольмського інституту досліджень проблем миру (SIPRI).
– Збільшення витрат у Центральній і Східній Європі відбувається переважно через зростаюче занепокоєння щодо загрози з боку Росії, – сказав старший дослідник SIPRI Піетер Вейземан.
Загалом, як свідчить доповідь SIPRI, сукупні світові військові витрати торік зросли до $1822 мільярдів (на 2,6% порівняно з 2017-м) і становили 2,1% світового ВВП або $239 на людину.
До топ-п’ятірки військових бюджетів 2018-го увійшли США ($649 млрд), Китай ($250 млрд), Саудівська Аравія ($67,6 млрд), Індія ($66,5 млрд) та Франція ($63,8 млрд), які разом становили 60 відсотків світових військових витрат. Слід зазначити, що військовий бюджет Китаю стабільно зростає вже 24-й рік поспіль.
Повернемося до країн, які мають кордони з РФ і, відповідно, найбільше ризикують опинитися у прицілі «руського міра», зокрема держави Балтії.
Чим загрожує російська «геополітика» в Литві – зрозуміли ще в 2014 році. Тому вже влітку 2014-го збільшили поточний оборонний бюджет майже на 13%. Уже наступного, 2015-го, військові витрати Литви зросли на третину – до 1,1% ВВП. 2019-го витрати на оборону тут уже становлять 2% ВВП (€948 млн).
У Латвії оборонний бюджет на 2019 рік збільшився на 10,5% і дорівнює €637 млн, що на €60,3 млн більше, ніж торік. Ці додаткові кошти планують витратити на зростання чисельності армії, підтримку бойових груп НАТО і забезпечення міжнародних навчань.
Уряд Естонії запланував у бюджеті на 2019 рік €585 млн на оборону. Майже 40% військових витрат – на закупівлю сучасного озброєння.
Слід зазначити, що в країнах Балтії з 2017 року на ротаційній основі базується по одному батальйону НАТО.
НАТО насторожі, як ніколи. «Вістря списа» наточене добре…
Природно, що не залишився осторонь агресивних дій Кремля і Північноатлантичний Альянс. Уже на Уельському саміті НАТО у вересні 2014-го лідери держав-членів Альянсу затвердили План дій у галузі готовності, що передбачає комплексну програму реагування на зміни в середовищі безпеки в Європі й по сусідству. Він враховує виклики, що походять від Росії.
Відтак НАТО збільшив кількість винищувачів, задіяних у місії повітряного патрулювання країн Балтії, розпочав спостережні польоти раннього виявлення і спостереження (АВАКС) над територією східних держав-членів Альянсу. Збільшено і кількість кораблів, які несуть службу в Балтійському, Чорному і Середземному морях. Розгорнуто підрозділи сухопутних військ на східному фланзі Альянсу. Окремі держави-члени НАТО також розгорнули сухопутні й військово-повітряні сили у Східній Європі для навчань і тренувань на двосторонній основі. Наприклад, США розмістили війська зі складу тактичної групи 1-ї бригади 1-ї бронетанкової дивізії СВ США в Естонії, Латвії, Литві й Польщі, розгорнувши танки, бронетехніку й іншу важку техніку і обладнання.
Особлива увага – покращенню боєготовності Сил реагування НАТО (СРН). Так 2015-го чисельність СРН зросла майже втричі – з 13 до майже 40 тисяч особового складу. Вони підсилені сухопутним, військово-морським і військово-повітряним компонентом та Силами спецпризначення. У їхньому складі діють нові сили швидкого реагування, так зване «Вістря списа» (Об’єднані оперативно-тактичні сили надзвичайно високого ступеня готовності) чисельністю майже 20 тисяч, із яких 5 тисяч – підрозділи сухопутних сил. Ці сили готові розгорнутися за кілька днів, де у цьому не виникла б потреба.
Зрозуміло: ці й інші заходи реагування на безпекові виклики потребують додаткового фінансування. Так на 2019 рік цивільний бюджет НАТО становить €250,5 млн (на 1,9% більше, ніж торік), а розмір військового бюджету нарощено на 7,2% до €1, 375 млрд.
Засекречені апетити Кремля
Як бачимо, агресивні дії Кремля викликали неабияку занепокоєність у світі, й змусили уряди країн збільшити витрати на оборону і безпеку.
Що ж до самої Росії, то за даними того ж звіту SIPRI, її військові витрати за останні два роки зменшилися. Але не слід шукати в цій тенденції перемогу здорового глузду в головах кремлівських мешканців. Економічні санкції, які застосовують до РФ, повільно але впевнено змушують Москву вгамовувати свій мілітаристський апетит.
Так у 2017 році вперше після дефолту 1998-го військові витрати Росії перестали зростати і просіли одразу на 20% до $66,3 млрд. У підсумку РФ вибула з трійки лідерів за цим показником, поступившись Саудівській Аравії. За результатами 2018-го, військові витрати Кремля ще знизилися на 3,5% до $61,4 мільярда, що є шостим показником у світі.
Експерти SIPRI пов’язують це зі значним падінням російських доходів від продажу нафти в останні роки і «серією труднощів» у економіці, маючи на увазі санкції світової спільноти.
«Військова модернізація лишається пріоритетом у Росії, проте оборонний бюджет скорочується на тлі економічних проблем, які країна відчуває з 2014 року», – пояснює ситуацію старший дослідник SIPRI Піетер Вейземан.
Проте інформацію, яку надає Росія, слід сприймати доволі скептично. Наприклад, політолог Павло Баєв, професор Інституту досліджень миру (Осло) вважає, що є безперечні докази, які ставлять під сумнів інформацію, що російська влада насправді скоротила торік витрати на армію на 3,5%.
На думку Баєва, навіть найкращі дослідницькі зусилля обмежені в можливості коригувати умисні спотворення головного статистичного агентства Росії (Росстат). Щорічно, все більше і більше витрат російського оборонного бюджету стають секретними і в доступі до них відмовляють навіть Держдумі, що суперечить закону.
Витрати на окупацію українських та інших теренів
Путін старанно маскує
У своїй публікації на сайті «Новое время» Павло Баєв пише: «Путін часто заявляє, що Росія не повторить грубу помилку СРСР і не стане направляти надто багато ресурсів на військові потреби, а також продовжить гонку озброєнь, використовуючи менший бюджет. Економіка і насправді застрягла в затяжній рецесії, а невдоволення, викликане тривалим зниженням доходу й підвищенням пенсійного віку, зростає. Також зростає і потреба суспільства в соціальних пільгах, що викликає політичну потребу влади покривати реальну ціну російської мілітаризації.
Цей «творчий облік» особливо поширений у фінансуванні поточних «гібридних» застосувань військової сили, які часто фінансують зі спеціальних «грошових пулів», наповнених «добровільними» пожертвами від надзвичайно багатих осіб. Витрати де-факто окупації в Донецькій і Луганській областях України точно не включені в офіційні витрати на оборону, і Путін старанно пояснював, що його указ про видачу російського громадянства населенню цих територій не стане важким тягарем для бюджету Росії. Інтервенція в Сирію теж стає все більш непопулярною. Відкидається і присутність російських «радників» і найманців для підтримки режиму Ніколаса Мадуро у Венесуелі…
Особливо важка для підрахунку деталь у цій складній картині військових грошових потоків – це корупція, що досягає фантастичних масштабів, навіть судячи з невеликих державних розслідувань. Щомісяця викривають скандали про сотні «мертвих душ» на забезпеченні військових дослідних інститутів і липові дослідні проєкти. Загальна сума коштів, витрачених на посилення, модернізацію і корупцію в різних сегментах російської військової суперструктури, найімовірніше, невідома навіть Путіну. Якому можливо це і байдуже. Деякі лобі можуть постраждати від скорочень, але в цілому система виглядає абсолютно стійкою, що дозволяє вищим генералам і далі будувати палаци на Рубльовці, поруч із дачами «ліберальних» міністрів. Така трата ресурсів прирікає Росію на деградацію і втрату позицій у світовому суперництві за перевизначення світового порядку, але, мабуть, такий підсумок абсолютно прийнятний для поплічників Путіна…».
Отже, стан російської економіки показує, що РФ, яка за твердженням росЗМІ, певний час «вставала с колен», незабаром може впасти остаточно. А, як відомо, «чим більше шафа, тим гучніше буде звук від її падіння». Тому світові держави змушені збільшувати витрати на власну безпеку, щоб мінімізувати шкоду від уламків цього «колосса на глиняних ногах».
Андрій Задубінний
