Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Прапорщик Андрій Осадчий демонструє грамоти та кубок, які нещодавно виборола команда Повітряних Сил на всеармійському чемпіонаті з армреслінгу. Зізнається, перемога – не збіг обставин і везіння, а постійна робота над собою… Андрій вже 27 років в армії, дивом вижив під час прицільного мінометного обстрілу на фронті. Чоловік зізнається, що найкращою реабілітацією є саме спорт.
– Навіть на першій лінії намагався знайти час для спорту, хоч виходило і не надто регулярно, – коментує Андрій Осадчий. – З цементу вилили диски, знайшли кілька труб – і от вже готова перекладина.
Цікаво, що востаннє Андрій брав участь у такому змаганні більше ніж десять років тому. Тоді посів друге місце, поступившись торішньому чемпіону Збройних Сил України.
– Тож цього разу найбільше боявся поєдинку саме з ним, але все вдалось, – додає Андрій. – Одинадцять років часу даремно не гаяв, а у вільний час знаходив можливість займатися спортом. Мої поєдинки були найдовшими, адже ми з противниками були рівними по силах. До речі, торік команда авіаторів поступилася переможцеві лише одним балом. Цього року нам вдалося суттєво відірватись від срібних призерів – на цілих 13 балів.
Після перемоги авіатори одразу повернулись до буденних службових справ, та кубок на почесному місці ще довго підійматиме настрій та надихатиме на нові перемоги.
