Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Морські піхотинці захищають одну з найнебезпечніших ділянок на приазовському напрямку. Противник зачаївся зовсім поруч. Окупаційні війська цинічно знехтували перемир’ям і обстріляли позиції наших захисників. Вогонь вели переважно зі стрілецької зброї та великокаліберних кулеметів.
— Увечері ворог вдався до жорстких провокацій, поводився неадекватно:вогонь вів доволі хаотично з різних напрямків. Противник у такий спосіб провокує нас на вогневу відповідь. Крім того, наших побратимів із сусідніх позицій взагалі нахабно обстріляли із забороненого Мінськими угодами озброєння. Обстріли вели з міномета калібру 82 мм, — розповідає морпіх Сергій.
— Нині ситуація напружена, але під нашим контролем, ведемо спостереження за противником. На передовій хлопці чудово розуміють, якрозрізнити на слух роботу зброї, правильно діяти за різних бойових обставин, орієнтуватися в цілковитій темряві. Використовуємо «режим тиші» для зміцнення позицій. Окупанти роблять те саме. Облаштовуємо додаткові вогневі точки, про які вони і гадки не мають. До того ж точно знаємо, де саме є їхні основні й запасні позиції. За нашими підрахунками, ворогу за кілька місяціввдалося вирити окопи десь до трьох кілометрів праворуч від їхнього ВОПу. Але це їм, чесно кажучи, не дуже допоможе у бою, — додає Сергій.
У зоні відповідальності морпіхів є позиції, які, за словами наших воїнів,окупанти обстрілюють одразу з трьох напрямків — з окупованих населених пунктів Пікузи, Верхньошироківське та Заїченко. Це дуже небезпечна ділянка лінії зіткнення — всього за 100 метрів від ворога. Тут усе нашпиговане мінами ірозтяжками, а відкриті місцини взагалі прострілюють снайпери. Недавно диверсійно-розвідувальна група під покровом ночі зважилась на проникнення до позицій морпіхів. Але одразу втрапила у халепу: кілька окупантів підірвались на власній міні. Та коли ворог все ж таки і наближається, то одразу дістає гідну відсіч.
Часто тут працюють ворожі снайперські групи. Заїжджають, найпевніше, з Російської Федерації. Бо професійно стріляють із великого калібру. Тоді морпіхи стараються не висовуватись.
— Практично щодня противник застосовує безпілотники для ведення спостереження за нашими діями. Буває й таке, що за один день у нас над головами працюють 25-30 безпілотних літальних апаратів. Днями окупанти вдалися навіть до обстрілів позицій за допомогою БПЛА. Переважно причіплювали ВОГи й ними атакували з повітря. На щастя, снаряди розривались ще в небі або десь неподалік у полі, — каже морпіх Олександр.
Командир опорного пункту запевняє: морські піхотинці з особливою завзятістю пильнують за противником і готові в разі потреби жорстко «гасити» весь його войовничий запал.
— Жодного сантиметра рідної землі морські піхотинці окупантам не віддадуть! Хай навіть і не мріють! — додає командир підрозділу.
Фото Анна Чапала
