Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
«Коли наші італійські колеги скаржаться на втому, їм ставлять у приклад Україну, де на такий самий обсяг завдань — удесятеро менше кадрів», — жартома розповідають фахівці Центру аеронавігаційного забезпечення авіації ЗСУ, які щойно повернулися з Італії.
Насправді ж у невинному жарті — велика частка правди. Адже за своїми функціями і завданнями Центр аеронавігаційної та геотопографічної інформації ВПС Італійської Республіки надзвичайно наближений до українського. Тільки в них працює більше ніж сотня фахівців, а у нас — всього п’ятнадцять.
З італійськими колегами українські навігатори співпрацюють з 2013 року. Обмінюються не лише інформацією, а й сучасними технологічними процесами та напрацюваннями, які використовують під час створення документів аеронавігаційної інформації. Цьогорічний обмін досвідом відбувся на авіабазі Пратіка-ді-Маре, другій за розміром у Європі.
— Це була дуже плідна і насичена поїздка, — коментує полковник Андрій Кучер, начальник Центру аеронавігаційного забезпечення авіації ЗСУ. — Нам удалось охопити низку тематичних блоків: це і процедури робіт з аналітичними фотограмметричними станціями, і використання сучасних технологій точного знімання планових та висотних координат штучних перешкод, порядок обробки та застосування масивів та баз даних під час розробки документів аеронавігаційної інформації. Обговорювали і розробку «фліпів» — це щось на кшталт наших збірників аеронавігаційних даних аеродромів, але з компоновкою за вимогами відповідного стандарту НАТО. Цікавив порядок застосування передових зразків засобів автоматизації, взаємозв’язок цивільних і військових секторів аеронавігації, розмежування їхньої відповідальності, організації обміну аеронавігаційною інформацією.
Окрему увагу під час зустрічі навігатори приділили електронним документам аеронавігаційної інформації та їхньому використанню у носіях типу планшет (Electronic Flight Bag).
— Ці моменти дуже актуальні для нас, адже ближчим часом плануємо відійти від паперових носіїв, — додає полковник Андрій Кучер. — Порядок виконання роботи у нас з італійцями практично ідентичний, відрізняються лише методи. Приємно спілкуватись із фахівцями, в яких так само захоплено горять від роботи очі, як і в нас. Переконаний: такі зустрічі — обов’язкові. До того ж колегам теж є чого в нас повчитися, бо на сході України п’ять років триває збройне протистояння агресії Росії, що вносить корективи і в нашу роботу.
Така співпраця дає змогу йти в ногу з часом, застосовувати нові методи в технологічних процесах. Цього року заплановано зустрічний візит італійських аеронавігаторів до Вінниці.
