Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
З опівночі 21-го липня на сході України триває режим припинення вогню. Його запровадили після зустрічі у столиці Білорусі Тристоронньої контактної групи з урегулювання збройного конфлікту на Донбасі. Тоді сторони ухвалили Заяву про черговий режим тиші, адже в цей день в Україні пройшли вибори до Верховної Ради. Проте цього разу перемир’я не має певного терміну, є «безстроковим». Сподіваємося, що триватиме воно якнайдовше.
Дотримуються «через день»
Чи насправді була «тиша» на Донбасі всі ці 10 діб, поки триває перемир’я, найкраще розповідають оперативні зведення, які оприлюднюють у ЗМІ сторони конфлікту.
Офіційна сторінка у мережі «Фейсбук» операції Об’єднаних сил (ООС) щоденно повідомляє про ситуацію, і за її даними можна підбити деякі підсумки за 10 діб.
З цих підсумків дуже чітко видно, як насправді триває режим тиші. Лише чотири дні (22, 24, 26, і 28-го липня) противник не здійснював обстрілів українських позицій. А взагалі за 10 діб зафіксовано 8 випадків застосування зброї проти наших бійців. Ворог вів вогонь із різного озброєння (великокаліберних кулеметів, гранатометів, стрілецької зброї), а 29-го липня навіть «накривав» захисників Гнутового із 82-мм мінометів. У цей день російські гібридні війська тричі порушили домовленості про «тишу». Тож у підсумку виходить: щодо нас домовленості діяли лише через день.
Генератори фейків
Чи виконували ми взяті на себе зобов’язання щодо режиму тиші? Ворог теж публікує інформацію на власних інтернет-ресурсах. Але після ознайомлення з нею виникають величезні сумніви в її об’єктивності. Наприклад, сторінка так званого «Представительства Донецкой народной республики в совместном центре контроля и координации (СЦКК) и переговорном процессе» дає дуже цікаві дані і ними користуються чимало російських і закордонних ЗМІ, які висвітлюють події на Донбасі.
Підсумувавши за 10 діб ці «оперативні зведення» виявилось, що українська сторона, мовляв, навіть і не думає припиняти вогонь, щоденно по кілька разів обстрілюючи непідконтрольні їй території. Всього з початку перемир’я представники СЦКК від так званої днр зафіксували аж… 41 (!) обстріл. Буцімто від них страждають переважно цивільні об’єкти і мирне місцеве населення.
Неузгоджена брехня
Те, що здебільшого вся ця інформація від «сцкк-днр» — пропагандистська нісенітниця, підтверджують кілька джерел. І головне з них — «колеги» — представники іншої (ворожої нам) «структури» — «лнр». Офіційний сайт так званої «Народной милиции Луганской народной республики» теж щодня оприлюднює зведення від своїх «представників» у СЦКК. Згідно з їхніми даними, ЗСУ лише 1 (!) раз порушили режим припинення вогню (доба 20-21 липня).
Тобто виявляється: проти одних ворогів ми воюємо, а проти інших — ні? Чи російські бойовики на Луганщині вже нам здалися в полон, стали союзниками і навмисно приховують обстріли по них? Хоча, справді, останнім часом ситуація на горлівському, донецькому і приазовському напрямках дещо складніша, ніж на луганському. Проте режим припинення вогню введено вздовж усієї лінії розмежування, і дотримуватись його слід скрізь. Тому тут відповідь однозначна: «зведення» від «донецьких» — неправда.
Орієнтація — на слух і інтуїцію
Інше незалежне «джерело» — спостерігачі Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ на Донбасі, які щодня контролюють ситуацію і публікують на своєму офіційному сайті звіти про обстановку вздовж лінії розмежування. Спостерігачі зобов’язані дотримуватись (і в більшості випадків тримаються) «нейтралітету» між сторонами конфлікту. Їхнє основне завдання — фіксувати факти порушень умов перемир’я і констатувати інформацію в щоденних оперативних звітах. На початку діяльності місії (і небезпідставно) українська сторона часто ставила під сумнів об’єктивність «побаченого» спостерігачами. Але останнім часом ОБСЄ здебільшого працює безпристрасно.
Спостерігачі в своїй діяльності мають дотримуватися заходів власної безпеки, тому безпосередньо в точці, де триває обстріл, вони можуть не бути, проте зобов’язані зафіксувати (на слух, рідше візуально) факти стрільби і вибухи. Але часто, особливо побіля лінії розмежування, визначити дуже важко, яка зі сторін стріляє, а головне, куди саме вона цілить. Тож стрільба краще визначається біля того, хто відкрив вогонь, а з вибухами навпаки — приліт фіксується, а звідки прилетіло — треба ще вирахувати. У рапортах патрулів такі факти вказують, як і те, де перебував спостерігач і в якому напрямку зафіксував порушення режиму тиші. Але чи був цей випадок порушенням перемир’я — не вказують. Крім того, переважна більшість обстрілів відбуваються затемна, коли патрулі не працюють, тому інформації про них часто немає у звітах.
Відео — найоб’єктивніше
Нині на ділянках лінії зіткнення, де бувають найактивніші обстріли та бойові зіткнення, СММ ОБСЄ встановила камери спостереження й доповнює звіти відеодоказами про порушення режиму припинення вогню. Тож такі добові звіти, які включають в себе дані з рапортів кількох десятків патрулів по обидві сторони лінії розмежування, а також відео, отримане з кількох десятків відеокамер, є відносно «найоб’єктивнішим» джерелом щодо інформації про перемир’я.
Беручи до уваги «звіти» ОБСЄ, можна теж зробити певні висновки: за десять діб перемир’я повного припинення вогню не відбулося. Стрільби і вибухів стало значно менше, проте неодноразово фіксувалися випадки порушення «тиші». Але найголовніше — з українського боку таких порушень було значно менше.
Серпень завжди був гарячим на українсько-російському фронті…
Але на ранок 31-го липня, коли розпочалась одинадцята доба перемир’я, штаб ООС зафіксував три прицільні обстріли наших позицій… Чи триватиме режим припинення вогню далі, на якому ґрунтуватиметься подальший процес мирного врегулювання на Донбасі, у мене дуже великі сумніви. Бо кремлівському «ляльководу», який стоїть за «маріонетками» з керівництва недореспублік, потрібно знову активізувати нестабільність в Україні. Зважаючи на події, що відбуваються останніми днями в Росії (московські акції непокори, пожежі в Сибіру), рейтинг довіри до російського керівництва і президента Путіна значно впав. Відвертає увагу від власних проблем російська влада традиційно — розпочинає чи робить активнішим збройний конфлікт десь за межами РФ, однак у «сфері національних інтересів».
Найкраще для цього зараз підходить Україна. І навіть з кількох причин. І перша — це те, що після парламентських виборів українська влада значно зміцнилась і декларує, що на поступки Москві йти не має жодних намірів. Крім того, до українського парламенту потрапило чималеньке російське лобі. Щоб надати їм «вагомості» і показати іншим, що через цю парламентську силу Росія впливатиме на українську політику, на Донбасі гібридні війська мають активізуватись. Так траплялося не раз упродовж п’яти років. Друга причина — це те, що увагу від власних проблем значно дешевше відвернути, створивши проблеми іншим. А тут це зробити досить просто: віддати команду на провокації і перестати стримувати власних найманців.
Нагадаю: серпень завжди був гарячим на українсько-російському фронті…
