Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Засновник благодійної організації «Міжнародний благодійний фонд братів Кузьміних» висуванець партії «Слуга Народу» Сергій Кузьміних виграв вибори до парламенту на одномандатному окрузі №67 (Житомирська область), випередивши депутата-«важковаговика» чотирьох скликань Віктора Развадовського.
Потрібні зміни
Сергій Кузьміних − рідний брат колишнього командира 90-го аеромобільного батальйону, захисника Донецького аеропорту Олега Кузьміних, який 2015-го кілька місяців перебував у полоні бойовиків. Після повернення Олега у братів виникла ідея створити благодійну організацію, яка б допомагала повернутися до активного життя пораненим бійцям. Спочатку Фонд братів Кузьміних відправляв атовців на лікування й реабілітацію за кордон. Згодом виникла ідея організувати реабілітацію в Україні. Нині у рамках фонду діє три реабілітаційних центри – у Житомирі, Черкасах і Києві. Вони надають безкоштовну допомогу учасникам АТО/ООС. Олег продовжує службу в Збройних Силах, тому вся організація роботи центрів лягла на плечі Сергія.
Після перемоги на виборах Сергій Кузьміних завітав до пресцентру АрміяInform. Зазначимо, що зустріч планувалась на два тижні раніше. Але Кузьміних ввічливо відмовився, аби оприлюднене інтерв’ю опоненти не трактували як рекламну агітацію. Найперше, що цікавило журналістів – які мотиви спонукали засновника і керівника відомого благодійного фонду поборотися за депутатський мандат?
− Пояснення мого кроку лежать, як кажуть, на поверхні, − зазначив на початку розмови Сергій Кузьміних. – Люди втомилися від брехні влади, тотального зубожіння народу, розкрадання державних коштів і майна, розростання корупції. Не можна усі прорахунки і недбалість списувати на війну. Всі розуміють: потрібні зміни. Перші законодавчі ініціативи Президента сподобались, особливо щодо законопроекту, спрямованого на відновлення кримінальної відповідальності за незаконне збагачення, а також запровадження інституту стягнення у дохід держави необґрунтованих активів осіб. Імпонує така позиція глави держави.От я і вирішив долучитись до проведення кардинальних змін у країні. По-друге, під час зустрічей із майбутніми виборцями у сільській глибинці, я був шокований вимиранням сіл. Ситуація направду жахлива. Потрібно негайно приймати програму порятунку українського села.
У темі надання реабілітаційних послуг багато проблем
− Чи готові ви працювати у сфері, яка вам близька.Наприклад, ініціювати закони на підтримку системи реабілітації поранених воїнів?
− Коли створювалось Міністерство у справах ветеранів, я пропонував свої послуги як практик. Приміром, радив не розділяти фізичну реабілітацію й психологічну. На моє переконання, таке поєднання приносить більше користі. Але мої пропозиції впирались у закон: не можна. У темі надання реабілітаційних послуг дуже багато проблем: висока вартість, брак професійних фахівців, застаріла матеріальна база. Слід позбутися негативної практики, коли «реабілітацією» вважають проходження курсу стаціонарного лікування на базі звичайного терапевтичного чи неврологічного відділення звичайної лікарні. Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» кілька років поспіль оновлюється.Але куди важливіше добитися, щоб його виконували. Тому для мене будуть пріоритетними напрямки діяльності, пов`язані з реабілітацією ветеранів війни.
− Ви перемогли головного опонента з невеликим відривом. Важкі були перегони?
− Це перший досвід політичної боротьби, а будь-який дебют не буває легким. Із самого початку вирішив: ніякої «гречки» і «музично-розважальної» підтримки. Для мене важливо не лише переконливо говорити з виборцями, а й почути їхні проблеми. Міг, звісно, і програти. Близько 2 тисяч голосів, які виборці віддали за мою кандидатуру, приписали іншому кандидату – самовисуванцю Володимиру Кропивницькому. Не стверджуватиму, що це зроблено навмисно, але факт такий мав місце. І якби ми вчасно не відреагували на таку «технічну помилку», переможцем став би інший.
− Чому ви припинили відправку поранених бійців на оздоровлення за кордон і як виникла ідея створення мережі центрів реабілітації?
− По-перше, важко стало шукати гроші на лікування наших ветеранів. По-друге, як стало відомо, не всі вони за кордоном дотримуються правил лікувального закладу і призначених процедур. Знайомляться там із представниками української діаспори, й реабілітація затим йде зовсім іншим «шляхом». А кошти на їхнє перебування в іноземних клініках потрібні чималі. От і вирішили надати перевагу реабілітаційним послугам в Україні. Перший центр реабілітації відкрили в Житомирі. І якщо з приміщенням проблем особливих не виникло, то знайти досвідчених лікарів-реабілітологів було важко. Перш ніж організувати їх навчання у себе, відвідали чимало реабілітаційних центрів в Україні, зокрема й Міноборони. Побували і в штаб-квартирі НАТО, де теж вивчали досвід надання реабілітаційних послуг. Організували регулярні тренінги реабілітологів у центрі, провели зміни в команді фахівців, додали нові програми відновлення, виходячи з міжнародного досвіду. Нам допомагав навіть відомий ізраїльський реабілітолог Адам Бадоєр. Зазначу, що коли у президента США Дональда Трампа під час візиту до Ізраїлю трапились проблеми в області шиї, то допомогу йому надавав саме Бадоєр. Натепер реабілітаційний центр у Житомирі набув популярності.Його послугами скористалось понад тисячу ветеранів війни.
Бізнес дає кошти на відновлення учасників бойових дій
− Його успішна діяльність спонукала вас йти далі?
− Ініціатива створення такого ж центру в Черкасах виходила не від нас. Була пропозиція від обласної спілки учасників АТО/ООС, які побачили ефективність житомирського центру. Ми відгукнулися, і ось уже два роки там безкоштовно реабілітують й оздоровлюють учасників бойових дій. Цього року запрацював уже третій наш центр – у Києві. Для нього орендуємо двоповерхове приміщення у новобудові на вулиці Освіти. Ремонт і налагодження комунікацій довелось провести власним коштом.У Києві найменше проблем із персоналом. Практикують тут і студенти Національного університету фізичної культури та спорту. Вони самі організовують різні тренінги із залученням іноземних фахівців. Зокрема, такі знані реабілітологи як датчанин Джозеф Андерсон і грек Сакис Адемідіс.
− Мережа ваших реабілітаційних центрів розширюється і, звісно, потребує вкладання чималих коштів. Як вирішуєте фінансові питання, адже надання послуг учасникам бойових дій у вас безкоштовне?
− Всі три центри потребують на утримання 280 тис. гривень на місяць. По-перше, утримуємось за рахунок благодійних надходжень. Серед наших партнерів – представники середнього і малого бізнесу. По-друге, ми почали надавати платні послуги, кошти від яких йдуть на утримання персоналу і оплату комуналки. І по-третє, ми не відмовляємось від програми державної підтримки таких центрів, як у нас, хоча ці кошти мізерні. У майбутньому плануємо скористатись коштами міжнародних грантів.
− Ви підете у Верховну Раду. Кому доручите керівництво реабілітаційним центрами?
− Нині для мене це основна проблема, і яще не визначився. Але точно знаю: це буде небайдужа до проблем ветеранів війни людина, з чуйним серцем, високими організаторськими здібностями і, обов`язково – патріот України.
