Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Рівно п’ять років тому сили АТО звільнили від російських окупантів Лисичанськ, який у травні 2014-го опинився під контролем бандформувань та став основним опорним пунктом бойовиків у Лисичансько-Сєверодонецькій агломерації.
Після звільнення Рубіжного та Сєверодонецька підрозділи АТО провели масштабну загальновійськову операцію у Лисичанську. Батальйонно-тактичні групи 24-ї та 95-ї бригад Збройних Сил України вийшли на західні околиці міста знищивши добре укріплені позиції ворога. З півночі пішли у наступ воїни 51-ї бригади Збройних Сил та частини Національної Гвардії України. Наші армійці завдали потужного удару по лігвах противника на декількох напрямках. Незаконні збройні формування чинили впертий опір.
Запеклі бої зав’язалися в одній з міських будівель Лисичанська. Українські воїни взяли штурмом базу одіозного ватажка бойовиків Мозгового на міському скляному заводі. На зачистку Лисичанська сили АТО витратили кілька днів.
24 липня 2014 року у місті запанував мир. Того дня о 22 годині 20 хвилин над міською радою Лисичанська Луганської області піднято державний прапор України.
Кожного року 24 липня мешканці Лисичанська згадують наших полеглих воїнів та дякують Українській армії за визволення.
