Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 23 серпня 2024…
Двадцяті числа липня 2014 року назавжди запам’ятаються жителям Луганської області. Саме тоді підрозділи сектору «А» розпочали операцію з визволення Лисичансько-Сєверодонецької агломерації.
Після звільнення Рубіжного настала черга Сєверодонецька. 22 липня підрозділи Національної Гвардії, Збройних Сил України та добровольчих батальйонів атакували загони бандформувань з двох боків. У другій половині дня дві колони сил АТО — одна з боку Старої Красниці, а друга — зі сторони Варварівки, увійшли в Сєверодонецьк. Під час короткого запеклого бою із застосуванням стрілецької зброї, гранатометів та важкої бронетехніки українські війська визволили місто. Місцеві мешканці зустрічали наших армійців із національною символікою й гаслами «Спасибі!».
Нині у Сєверодонецьку розміщено Луганську обласну військово-цивільну адміністрацію та інші установи.
Того ж дня 2014 року від проросійського ярма звільнене промислове містечко Лунганщини — Попасна.
Сили АТО здійснили три штурми міста, і лише третій — виявився вдалим. Тоді українська артилерія завдала потужного удару по укріпленням та лігвах ворога, крім вогневих точок у житлових будинках.Українські підрозділи зайшли в Попасну без бою. Над адміністративними будівлями замайоріли українські прапори.
