Спочатку танкісти бригади двома влучними пострілами з баштової гармати Т-64 знищили ворожу «мотолигу», а потім бронетранспортер зі знаменитим античним іменем «Буцефал» ліквідував залишки…
Озираючи світову практику військових парадів, не можна не помітити нашу принципову відмінність від багатьох інших країн. Франція та Велика Британія, наприклад, демонструють міць і традиції, росіяни — маніакальну амбітність. А в США паради проводять зазвичай лише після перемог у військових операціях. Одначе на теренах і не тільки цих суверенів не палають війни, затіяні зовнішнім агресором.
На думку багатьох і наших респондентів, і взагалі користувачів Інтернету, українські військові паради останніх років украй нагадують бенкети під час мору. Приміром, коли у 15-му році Хрещатиком котилася начебто модерна техніка, під Донецьким аеропортом в одному з десантних батальйонів із трьох десятків бронетранспортерів боєздатними були тільки… ТРИ! Бачив це особисто.
Наведу з цього приводу кілька міркувань наших читачів і користувачів соцмереж.
Герой України, колишній командир роти механізованої бригади імені Чорних Запорожців лейтенант запасу Василь Тарасюк за позивним «Тайфун»:
«Не слід нам хизуватися літаками й танками минулого століття»
«Після звільнення за станом здоров’я з війська влаштувався працювати в „Укроборонпром“. Тому знаю ситуацію із військовою технікою та озброєнням усебічно.
На фронті ми воювали на аврально відремонтованій або частково модернізованій техніці. А торік на парад, окрім такої, вивели ще й уже прийняті на озброєння, однак ще „сирі“, не доведені до бажаних бойових характеристик машини. Це — чистої води популізм!
Покладаю, що замість хизування танками і літаками минулого століття треба зосередитися на учасниках бойових дій та їхніх родинах. Хай люди на різних заходах ушановують пам’ять загиблих. Хай на народних ходах або гуляннях славлять наших героїв і ветеранів, передають привіти хлопцям на лінії зіткнення. Хай замість видовищ і без тисяч поліцейських люди говорять між собою про минуле і майбутнє…»
Військовослужбовець, інвалід другої групи, Народний Герой України головний сержант батальйону механізованої бригади Сергій Улетінков:
«Технікою на параді ми не приголомшимо нікого. А вояки мають пройтися святковими майданами»
«За час своєї служби я з гострим болем у серці спостерігав, як чужі й свої паничі свідомо нищили українське військо. Це коли продавали сучасну техніку і озброєння, різали на брухт, скорочували бойові військові частини та ледве не публічно принижували у суспільстві військових.
Водночас у трьох своїх миротворчих бойових місіях, на міжнародних навчаннях, а тим більше за п’ять років цієї війни щодня пересвідчуюсь у незламній силі духу вітчизняного козацтва. Саме тому нині Україна не в ярмі у рази сильнішого за нас ворога.
Ми не раби біснуватих сусідів, бо зуміли на стареньких кульгавих бронемашинах майже беззбройні, часом без їжі та води зупинити їхню навалу. Тож не треба у такий день ганяти по бруківці панцирники. Але нам тут на фронті було б приємно знати, що перед киянами по тій же бруківці хоча би кількома монолітними колонами пройдуть наші побратими — військовослужбовці ЗСУ. Великі гроші на таке не потрібні.
Нам на війні бойовий дух множать не масштабні дорогі видовиська, а всіляка можливість добряче надавати по писку зухвалим бойовичкам. А от ідея про те, що вивільнені від парадів кошти можуть потрапити до родин загиблих або інвалідів війни, тішить. Усі ми під Богом ходимо…»
Ветеран АТО Едік Русанов (з його допису на фейсбуку):
«Мені парад не потрібен»
«Я — учасник бойових дій і мені „парад“ не потрібен! По-перше, війна не закінчилася, щоб паради проводити! Не час. По-друге, курс країни нині направлений на те, щоб відійти від „совка“, зокрема цих парадів. Хвалитися зброєю та іншим? Хвалитися потрібно здоровими людьми, розумною молоддю і економікою, що зростає! По-третє, це дійсно зайві витрати.
День Незалежності — це свято для військових і членів їхніх сімей, волонтерів, медиків і всіх тих, завдяки кому ми й маємо цю незалежність. А не для тих, хто для неї не зробив нічого. Крапка!».
Колишній радник Міністра оборони України Тетяна Попова (з її допису на фейсбуку):
«Я дивилася на військових, що крокують, і ревіла»
«Уранці 24.08.2014 голова пресофісу Донецької ОДА надіслав нам відеоматеріали обстрілів „Градами“ нашої території з території РФ (пізніше ці обстріли та саме вторгнення російських військ були підтверджені супутниковими знімками). Я переслала відео в Інформаційно-аналітичний центр РНБО для брифінгу. Але мені офіційно й однозначно було сказано, що у День Незалежності та військового параду воно буде „зайве“… Збентежена, спускаюся на Майдан саме на початок параду. У темних окулярах дивлюся на військових, що крокують, на зброю, яка їде повз мене і… реву. У цей момент я зненавиділа паради назавжди.»
Генерал-майор у відставці, колишній командир артилерійської дивізії Павло Децяк.
«На 300 мільйонів під час бойових дій можна підготувати сотні високопрофесійних артилеристів й мінометників»
«Пам’ятаю, як на початку війни як консультант-інструктор я приїхав на фронт на Луганщину на проблемну ділянку. Там наша мінометна батарея потерпала від стрілецьких і мінометних обстрілів російських підрозділів. Виявилося, що її командир не може вести вогонь у відповідь, тому що не вміє вести прицільний вогонь у відповідь… без електронних пристроїв. Ворог облаштував свої позиції на околицях і посеред великого села. Й офіцер боявся зачепити своїм вогнем мирних мешканців.
Довелось вчити новачка, як класти міни куди треба за допомогою мапи, карток вогню, блокнота з олівцем, „комп’ютера“ у власному черепі та нехитрої тактики. Навчав і грамотному, блискавичному виходу з-під обстрілу після своєї роботи.
І хоча останнім часом кваліфікація наших артилеристів значно зросла, таких пробілів у їхній підготовці подекуди вистачає. Особливо під час дій в умовах масштабної радіоелектронної боротьби та масованого застосування артилерії.
Як військовий з багаторічним досвідом служби оцінюю підготовку та проведення параду якраз у вартість кількох навчань із підвищення кваліфікації для сотень наших артилеристів. Відповідно, я категорично проти „нецільового“ використання військових фінансів під час ведення бойових дій на нашій землі. Іншими словами — я проти парадів, коли триває війна. Час парадів прийде, коли буде мир.»
Віктор Шевченко, «АрміяInform»
