Увесь механізм виявився максимально зручним та швидким завдяки застосунку «Армія+» та сприянню з відділення рекрутингу бригади. Про це військовослужбовець 17-ї Полтавської бригади Національної…
100 днів на посаді – хороший привід для зустрічі й підбиття підсумків. Заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України генерал-майор Cергій Кривонос як бойовий офіцер у бесіді з кореспондентом «АрміїInform» – дуже конкретний, рішучий в оцінках, безкомпромісний.
Сім няньок військової патріотики
– Сергію Григоровичу, на новій посаді в РНБОУ, як на мене, ви зробили абсолютно нестандартну річ – провели декілька громадських слухань. І, судячи з резонансу, вони мали успіх.
– Хвилю волонтерства, яка піднялася у відповідь на агресію Росії, не слід ігнорувати, адже її потенціал ще до кінця не оцінений й не використаний… У деяких моментах ми бачимо, що існує певна боротьба з волонтерським рухом.
Хвилю волонтерства, яка піднялася у відповідь на агресію Росії, не слід ігнорувати, адже її потенціал ще до кінця не оцінений й не використаний… Упевнений: опора на громадянський актив – той шлях, який каталізує реальний розвиток держави
Несприйняття, недооцінка досягнень у забезпеченні Збройних Сил, у моральній підтримці воїнів. Упевнений: опора на громадянський актив – той шлях, який каталізує реальний розвиток держави.
– Чи не найбільше уваги в спілкуванні з громадськими активістами ви приділяєте військово-патріотичному вихованню. Чого вдалося досягти?
– Йдеться про об’єднання зусиль волонтерів і громадських організацій в царині патріотичного виховання молоді. Зауважу: в жодному разі це не є намаганням створити якусь юридичну особу, яка поглинула б усіх. Ні! Нині важливо досягти єдиного розуміння, понятійного апарату й законодавчого забезпечення. Потрібні документи, які чітко визначають хто є хто у військово-патріотичному вихованні та які завдання виконує.
– Нині є кілька відомств, які намагаються проводити військово-патріотичне виховання: Міністерство освіти, Міністерство молоді та спорту, Міністерство ветеранів. Уже створюється відділ у системі Цивільно-військового співробітництва МОУ…
– Так, на цьому етапі маємо сім няньок на одну дитину, і та безока. У багатьох моментах є процес чи його симуляція. Результатів – катма. Однак усе ж це тактичний рівень. Ми співпрацею із громадськістю прагнемо вирішувати стратегічні завдання.
– І яку мету ставите перед собою в цій діяльності?
– Спершу маємо сформувати ідею, яка виллється в програмну конкретику. А вже під неї можна витребувати необхідні державні кошти. Здається, що ця робота марудна й нецікава, однак дуже важлива.
Військово-патріотичною цариною почасти займаються люди, далекі від армії, – спортсмени, інструктори. Є й ті, які прикриваючись благими намірами, отримують гранти, але їхніх досягнень, крім гарних звітів, ви не побачите. Тому і потрібна нова нормативна база. Ми її напрацьовуємо і винесемо на розгляд нового складу Верховної Ради України
За даними нашого моніторингу, в певних органах влади (обласних, міських радах) виділяють кошти на військово-патріотичне виховання. Однак реально їх витрачають зовсім на інше. Ресурси йдуть, приміром, на фізичне виховання – футбол, волейбол, шахи… Це важливо, але лише дотичне до військово-патріотичної царини. І нею почасти займаються люди, які далекі від армії, – спортсмени, інструктори. Є й ті, які прикриваючись благими намірами, отримують гранти, але їхніх досягнень, окрім гарних звітів, ви не побачите. Тому і потрібна нова нормативна база. Ми її якраз напрацьовуємо і винесемо на розгляд нового складу Верховної Ради України.
– Тобто матимемо закон, який регламентуватиме військово-патріотичне виховання?
– Побачимо…
Сучасної територіальної оборони в Україні немає. Є народне ополчення зразка 1941-го
– Є рішення РНБОУ «Про заходи щодо зміцнення обороноздатності держави» від 7 травня 2019 року, в основу якого лягла ваша програма «П’ять кроків». Як цей документ співвідноситься з зусиллями в реформуванні військово-патріотичного виховання молоді?
– У рамках цього документа ми і працюємо. З п’яти кроків – третій – саме військова патріотика. Інші напрямки – територіальна оборона, військовий резерв та інше – рухаємо також. Створюємо робочі групи й підгрупи.
– Ви згадали про потребу вдосконалити територіальну оборону…
– На жаль, змушений констатувати лише про імітацію бурхливого процесу в цій сфері. Для мене та територіальна оборона, яку створювали за колишнього керівництва Генерального штабу, – це народне ополчення зразка 1941року, коли на фронт поставляли «гарматне м’ясо».
Для мене та територіальна оборона, яку створювали за колишнього керівництва Генерального штабу, – це народне ополчення зразка 1941 року, коли на фронт поставляли «гарматне м’ясо»
У нормальному розумінні – територіальна оборона – це спроможність місцевого населення (учасників тероборони) в мінімальні терміни взяти під контроль критично важливі об’єкти району, де вони проживають. А ще – введення жорсткого поліційного і контрдиверсійного режиму, що унеможливить безкарну діяльність розвідгруп противника.
– Ви часто бували за кордоном. Місяць тому відвідали Канаду, зокрема побували на одній з найбільших виставок озброєнь, яка проходить у цій країні. І там стало зрозуміло: міжнародні експерти в галузі ОВТ слідкують за ситуацією в Україні, й, зокрема, ситуацією з міжнародним аудитом «Укроборонпрому».
– Ця тема надзвичайно актуальна і нею цікавляться в ділових колах виробників озброєнь.
Міжнародний аудит «Укроборонпрому» – це можливість виявити та виправити недоліки, розробити програми розвитку оборонних підприємств, відновити довіру з боку наших іноземних партнерів та отримати інвестування
Для нас міжнародний аудит – це можливість виявити й виправити недоліки у вітчизняному оборонному концерні, створити чітку і прозору схему взаємовідносин підприємств «Укроборонпрому». Зокрема, щодо сплати податків та розробки програм розвитку. Іще: аудит – це відновлення довіри наших іноземних стратегічних партнерів та запровадження ефективного інвестування. І саме так можна зрозуміти, куди і яким чином рухатися далі.
– Органом, який має провести цей аудит, є Наглядова рада «Укроборонпрому», яку завдяки зусиллям Президента України Володимира Зеленського приведено до працездатного стану. Незаповненою залишилась лише одна – урядова квота. На вашу думку, наскільки може бути ефективним цей колегіальний орган?
– На недавньому засіданні ради її головою обрано ексміністра Мінекономрозвитку Айвараса Абромавичуса – потужну і харизматичну людину. Ми постійно спілкуємося і в нас є спільне розуміння, як досягти прогресу в розвитку концерну. Впевнений: під його керівництвом Наглядова рада ефективно виконуватиме покладену на неї місію.
Житомирський бронетанковий отримає нове керівництво…
– Щодо реформи державного оборонного замовлення (ДОЗ). На ваш погляд, чи справді воно надто втаємничене і потребує більшої відкритості?
– Розуміння закритості ДОЗ у кожного своє. Причому ті, хто про це багато розмовляють, як правило, навіть не заглядали у Закон України «Про держане оборонне замовлення», відповідні постанови Кабміну.
Про реформу держзамовлення модно говорити, але ще слід глибоко розуміти, про що саме йдеться. Тому будуть зміни щодо відкритості інформації по ДОЗ.
Ці люди не були ані не керівниками державних оборонних підприємств, ані фахівцями, які потребують продукції, що виробляється в результаті реалізації ДОЗ. Зараз ця тема – серед медіа-трендів. Про реформу держзамовлення модно говорити, але ще слід глибоко розуміти, про що саме йдеться. Тому будуть зміни щодо відкритості інформації по ДОЗ. Над цим йде активна робота в Раді національної безпеки та оборони України. Секретар РНБОУ Олександр Данилюк бере активну участь у цьому процесі, залучаючи іноземних та українських фахівців. Упевнений: з наступного року Державне оборонне замовлення суттєво відрізнятиметься від цьогорічного.
– Тобто з урахуванням Закону України «Про національну безпеку України», який передбачає значно більшу прозорість ДОЗу?
– Звісно!
– Ви побували на низці військових заводів. Які враження від побаченого?
– Нещодавно відвідав «АвтоКрАЗ», де разом із гендиректором підприємства Романом Черняком обговорив забезпечення спецавтомобілями і бронетехнікою ЗСУ. Нині вони пропонують понад 50 найменувань військової техніки. Оглянув окремі перспективні зразки та із серійної лінійки. Їхні можливості ми побачили на заводському випробувальному полігоні. Завжди наголошуватиму на потребі поповнення автопарків військ спецтехнікою високої прохідності саме вітчизняного виробника.
Маючи величезний потенціал, завод на виході показав «нуль». Кошти йдуть на виплату премій виключно керівництву. А люди не сліпі, все бачать. Неможна ставитися до працівників, як до другого сорту! Впевнений: житомиряни здатні виправити ситуацію
Також відвідав і один із наших бронетанкових заводів – Житомирський. Як не прикро, через позицію керівників його поступово вели до банкрутства. Тепер цим займатимуться компетентні органи. Будуть запитання і до очільників «Укроборонпрому», які вочевидь знали, але не звертали на те уваги.
На кожному підприємстві головне не будівля, і навіть не обладнання, а люди, навчені випускати ту чи іншу продукцію. Їхній досвід шліфується десятиліттями. Тут у Житомирі так само випускають бронетехніку, конче потрібну Збройним Силам. Тому важливо економічно правильно організовувати роботу, мотивувати колектив. Але цього не було. Маючи величезний потенціал, завод на виході показав «нуль». Кошти йдуть на виплату премій виключно керівництву. Порівняно з зарплатами робітників – різниця у десятки разів. А люди не сліпі, все бачать. Неможна ставитися до працівників, як до другого сорту! Головний інженер практично не з’являвся в цехах, у гендиректора – свої питання… У підсумку – скорочення персоналу, різке зменшення випуску продукції… Я нещодавно зустрівся з керівництвом «Укроборонпрому». Питання вирішене: найближчим часом відбудеться заміна керівництва цього заводу.
Я ще не раз побуваю на підприємстві. Впевнений: житомиряни здатні виправити ситуацію. Головне, що вони хочуть працювати краще, заробляти більше. Ми забезпечимо завантаження підприємства і надійну виплату зарплат.
-– До Житомира їхали без попередження?
– Так, я звик проводити робочі поїздки несподівано – тоді у них кращий ефект. На заводі не встигли підготуватися. Це – по-перше. А по-друге, не врахували досвід моєї попередньої роботи – інженера з експлуатації колісних та гусеничних машин, і два роки строкової служби, коли я навчався й тренувався на БМП-1. Нині для мене це, як буквар. Намагатися забити «голи» на цій машині, що спробували тоді зробити, – справа абсолютно даремна.
– Дякую за бесіду.
Інтерв’ю вів Руслан ТКАЧУК, АрміяInform
