«Я мрію про те, щоб бути корисним — допомагати, захищати. Робити свою роботу якісно та в тіні, як супергерой: його ніхто не бачить, але на ньому тримається державна…
Командир інженерно-саперного взводу одного з мотопіхотних батальйонів лейтенант Володимир Іванович В., з позивним «Скорпіон», із тих, хто у 2014-му починали добровольцями у батальйонах територіальної оборони.
До війни на Донбасі він встиг після строкової, ще та п’ять років послужити у підрозділі спецпризначення внутрішніх військ «Гепард».
— Сапером став випадково. Прибув у батальйон з військкомату і мене запитали чи готовий я освоїти саперну справу? Відмовитись звісно я не міг, не звик давати задню, — пригадує Володимир.
Навчатись прийшлось з «нуля». Слухав старших, розпитував у досвідчених, читав багато, словом вчився сам, а потім навчав і своїх підлеглих. Тепер у нього в активі сотні знешкоджених мін, саморобних вибухових пристроїв та різного роду «сюрпризів». Він і тепер постійно удосконалюється і продовжує навчатись.
Перша ротація у район бойових дій почалась у жовтні у 2014 року з Авдіївки…
…В районі дач на околиці міста точились запеклі бої. Чіткої лінії фронту не було. Небезпека очікувала за кожною будівлею. Ворожі сапери дошкуляли піхотинцям, виставляючи постійно небезпечні «сюрпризи» перед нашими позиціями. Сапери батальйону щоденно перевіряли ті маршрути, які вони «пробили» напередодні. Якось Володимир, знімаючи чергову розтяжку на стежині, що вела до спостережного посту, зловив себе на думці — ворожий сапер грає з ними у свою, хитру гру. Проаналізувавши події останніх днів, кількість знятих ворожих «сувенірів» та як саме вони були встановлені, сапер зрозумів, що його «візаві» — досвідчений професіонал. І виклик противника прийняв.
Через декілька днів Володимир виявив, що міна ОЗМ-72, яку він поставив напередодні на ділянці між позиціями, хтось зняв. Тоді він поставив її на теж місце. І результат не заставив себе довго очікувати. Самовпевненість підвела ворога…
Згодом його батальйон прикривав кордон на Херсонщині, а Володимир разом зі зведеним підрозділом направили на підтримку однієї із бригад, що вела важкі і кровопролитні бої неподалік все тієї ж Авдіївки. Сапер пригадує один епізод, де чи то випадок, а скоріше ангел-охоронець врятував життя йому і його побратимам…
…Група рухалась за сапером крок в крок. Той йшов і уважно перевіряв стежину. Характерний свист «приходу» 82 мм міни змусив усіх кинутись на землю. Падаючи, Володимир лівим боковим зором побачив розтяжку від міни ОЗМ-72, «Відьми» — як її охрестили бійці. Страшна і потужна, здатна забрати та покалічити не одне життя, була зовсім поряд, в кількох сантиметрах. Як би не обстріл, група потрапила б на пастку..
«Скорпіон» завжди йде на виконання завдання сам і першим, він береже своїх підлеглих. Найвища цінність для командира взводу — це життя його бійців.
