Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Снайпер Андрій «Мороз» каже: сам постріл займає секунди, а перед ним — години підготовки, маскування, спостереження й очікування.
Про його бойову роботу розповіли у 43-й окремій механізованій бригаді.
«Мороз» родом із Донеччини. Згодом переїхав на Дніпропетровщину, а після початку повномасштабного вторгнення прийшов до військкомату.
До 43-ї бригади потрапив у 2023 році й служить у ній від початку формування.
До війська мав досвід строкової служби та роботи зі зброєю. Уже в бригаді під час перевірки навичок добре показав себе у стрільбі з автомата. Командир запропонував спробувати снайперську гвинтівку.
«У мене добре вийшло. Командир сказав: спробуй на снайперській».
Перший бойовий вихід «Мороз» пам’ятає досі. На позицію заходив із напарником. Довго чекали, поки з’явиться ціль.
«Ми один одного доповнюємо, розуміємо з півслова. Ця робота була зроблена дуже красиво. Чоловік виліз — і його не стало».
Андрій каже, що натиснути на спуск — найпростіша частина роботи.
«Зробити постріл — це, можна сказати, навіть менше половини роботи снайпера».
Набагато більше часу забирає підготовка: знайти місце, обладнати його, замаскуватися, непомітно зайти на позицію і так само вийти. Іноді там можна провести цілу добу й не побачити жодного руху.
Тепер доводиться ховатися не лише від противника на землі. Над позиціями постійно працюють дрони, зокрема з тепловізійними камерами.
«Треба зробити все й одразу моніторити, щоб тебе ніде не побачили, не засікли. Бо якщо виявлять снайпера — туди летить усе, що можна і що не можна».
Тому снайпери готують не одну точку, а кілька — основні, запасні та хибні. Це дає змогу змінювати місце й не залишатися там, де противник уже почав шукати пару.
Усю роботу «Мороз» планує разом із напарником.
«Є хороший стрілець, є хороший спостерігач. Але пара є пара — вони доповнюють один одного, розуміють із півслова, з півпогляду».
