Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Світлана — командирка штурмового взводу 92 окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Свій авторитет вона виборола не словами, а бойовими виходами під час Куп’янської операції — разом із підрозділом, під обстрілами та в найскладніших умовах.
Про це йдеться у відео, оприлюдненому на сторінці Сухопутних військ ЗСУ.
Світлана розповідає, що прийшла у бригаду вже на офіцерську посаду — після навчання в академії управління діями механізованих підрозділів, де випустилася лейтенантом.
«Я прийшла в бригаду як командир взводу. Коли приїхала, вони побачили маленьку дівчинку перед собою. Я більш ніж впевнена — спершу вони не сприймали мене серйозно», — згадує вона.
Переломним став перший бойовий вихід.
«Коли вони побачили, що я збираюся на вихід, я туди пішла і повернулася. Уже тоді між собою почали говорити, що не злякалася. І далі це пішло, як сарафанне радіо — від одного до другого», — каже командирка.
За її словами, після кількох бойових виходів ставлення в підрозділі змінилося остаточно.
«Зараз це вже було три виходи. Що стосується мого взводу — вони всі готові зі мною зараз піти», — зазначає Світлана.
Вона зізнається, що досі часто чує від цивільних запитання про те, «навіщо їй це» і що вона «може звільнитися». На такі слова відповідає прямо.
«Мені часто кажуть: ти ж дівчина, навіщо тобі це. Хочеться кинути фразу: війна — моє місце», — говорить командирка.
У Сухопутних військах зазначають: історія Світлани — це приклад того, як авторитет у бойових підрозділах формується не за статтю чи званням, а за особистою відповідальністю, присутністю на позиціях і готовністю йти разом зі своїми бійцями.
До речі, якщо вас цікавить й інший спеціалізований та аналітичний контент про військову справу — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform
