Офіцерські погони, затребуваний диплом інженера та гарантоване робоче місце в Силах оборони — це не три різні шляхи, а реальність курсантів Факультету військової підготовки ДССТ УДУНТ….
Почесні найменування пов’язують сучасні військові підрозділи з видатними діячами, місцевостями чи подіями української історії.
Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія.
5 грудня 2024 року Президент України присвоїв 118-й окремій бригаді територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України почесне найменування «імені отамана Лютого-Лютенка».
Іван Лютий-Лютенко на псевдо Гонта (1897–1989) — визначний український військовий діяч, командир загону «Вільного козацтва» (фактичного прообразу сучасної територіальної оборони) у Звенигородці, сотник Армії УНР, старшина Запорізької дивізії, один із керівників повстанського руху Холодного Яру.
Популяризація українського військового минулого через приклад повстанського отамана Івана Лютого-Лютенка, тісно повʼязаного з військово-політичною історією Черкащини, є гарним підґрунтям для демонстрації величі українського духу та здатності перемагати ворога у боротьбі за власні ідеали. Він з честю пройшов через усі нелегкі випробування. Доля і Бог оберігали отамана Лютого-Лютенка усе його життя. Він зумів уникнути смерті в бою, не піддався на московсько-більшовицькі хитрощі засідок і фальшивих «нарад отаманів». Був одним з небагатьох отаманів, що вдало перетнули кордон й емігрували після поразки Визвольних змагань. Уникнув поліцейських репресій на еміграції в Польщі, хоча й не приховував того, що є українським націоналістом — створив тут українські хор, театр і школу. Під час Другої світової війни хитрощами визволяв українців з гітлерівських концтаборів, був схоплений гестапо та зумів звільнитися. Вижив на еміграції у спекотній як кліматично, так і політично африканській державі Марокко.
1956-го з родиною переїхав до США. Оселилися в Нью-Йорку. Займався бізнесом і фінансував безліч українських заходів.
1986 року написав книгу спогадів «Вогонь з Холодного Яру». Окрім опису боротьби українських повстанців за незалежність, виклав у ній також свої пізніші спостереження на тему українського патріотизму. Пішов в інший світ навесні 1989 року, за три місяці до свого 92-річчя. Славетний отаман навіки спочив у тихому містечку Саут-Баунд-Брук американського штату Нью-Джерсі…
Присвоєння Черкаській бригаді почесного найменування імені отамана Лютого-Лютенка підкреслює історичну спадкоємність боротьби за незалежність України, сприяє усвідомленню наскрізності та тяглості геройства українського народу у боротьбі за волю та власну державу. Ототожнення бригади з лицарем духу, успішним військовим, який заслужив славу та повагу як у себе на батьківщині, так і серед широкого загалу українців за кордоном, додає кожному з військовослужбовців бригади наснаги та жаги до звершень у захисті країни. Черкаські бійці продовжують традицію захисту рідного краю, залишаючись вірними ідеалам свободи та незламності духу свого славетного земляка.
