Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
Росія може «розморозити» ще один давній невирішений конфлікт, який матиме безпосереднє відношення до України. Йдеться про Придністров’я, криваве протистояння в якому вже тридцять років вважається невирішеним. На території Молдови проросійські сепаратисти, за підтримки частин російської 14-ї армії, ще на початку 1990-х створили ніким не визнаний анклав – Придністровську Молдовську Республіку – ПМР.
Кремль – донор нестабільності
Ця «республіка» існує досі лиш тому, що Москва утримує на її території своїх «миротворців». У 1992 році, щоб дещо припинити бойові дії між Молдовою і Придністров’ям, у конфлікт втрутились російські військові з частин, які там дислокувались. Росія тоді виступила на боці сепаратистів ПМР і «під дулами БТР» натиснула на тодішню молдовську владу, змушуючи її визнати сепаратистських «лідерів» ПМР і створення «народної республіки».
Сторони підписали в 1992 році мирні угоди, а для врегулювання обстановки в регіоні залишились СМС – спільні миротворчі сили, до складу яких увійшли військові контингенти від ПМР, Республіки Молдова і РФ.
За майже тридцять років, які минули з початку виникнення збройних протистоянь у Придністров’ї, Молдова і світова спільнота намагаються цей конфлікт владнати політичними методами й вивести з території суверенної держави іноземні війська. Проте Москва цього робити не поспішає і за будь-яку ціну хоче залишити там своїх солдатів.
Російський контингент із 1700 військових давно не виконує миротворчих функцій і нині навіть має іншу назву – «Оперативна група російських військ у Придністровському регіоні Республіки Молдова (ОГРВ ПРРМ)». І охороняє кілька об’єктів, серед яких склади російського озброєння біля села Ковбасна, де зберігають сотні танків, бронетранспортерів, понад 200 зенітно-ракетних комплексів, РСЗВ «Град», 30 тис. автоматів, кулеметів і пістолетів.
Після президентських виборів у Молдові 2020 року новообрана президент країни Майя Санду заявила в інтерв’ю «Європейській правді» про необхідність виведення російських військ із території держави.
У Москві політики й експерти цю заяву сприйняли негативно, вважаючи її антиросійською і такою, що знову загострить стосунки між Кишиневом і Тирасполем. А загострення це, на їхню думку, знов перейде в збройне протистояння і нову війну. Отже, російський політикум навіть не розглядає інших варіантів вирішення конфліктних ситуацій, крім воєнних…
Росіяни мають піти геть!
Російські експерти, через яких у суспільство транслюють справжні наміри Кремля, вже неприховано розповідають, що повернення Азербайджаном частини Нагірного Карабаху є певною поразкою навіть не Вірменії, а Росії, її спецслужб у боротьбі за геополітичні інтереси. Тому в іншому їхньому «проєкті» – Придністров’ї – РФ битиметься запекло, тим паче, всю Молдову їй отримати не вдалось – їхній ставленик Додон програв.
Заява нового молдовського президента для Росії звучить недвозначно – вивести свої війська! І в Москви, як заявляють російські експерти, є два шляхи. Перший – визнання поразки з катастрофічними наслідками обвалу міжнародного іміджу РФ, порушення політичної стабільності влади й розчарування в соціумі. Тобто – початок краху путінського режиму. Це в Кремлі добре усвідомлюють і тому, ймовірно, Росії доведеться обирати інший шлях – боротьбу чи навіть війну за Придністров’я.
Звісно, якщо Майя Санду заявила про намір вивести російські війська з Придністров’я, то вона, будучи проєвропейським політиком, добиватиметься втілення своїх планів політико-дипломатичними методами. У РФ це розуміють і сподіваються, що зможуть перешкодити цим планам.
Все-таки Молдова не президентська республіка і повноваження Майї Санду обмежені парламентом, де без підтримки соціалістів Додона їй важко проводити свої рішення. Проте в Москві розуміють, що ніхто їй не завадить призначити дострокові парламентські вибори.
Тож «підпалити» Молдову Росія може доволі легко, тим більше, що певна радикалізація суспільства там зберігається ще з президентських виборів. Наразі Кишинів та інші великі міста, а також закордонна діаспора підтримують проєвропейську Санду, а сільські мешканці, які становлять значну кількість населення Молдови, – соціаліста Додона. Придністров’я взагалі традиційно промосковське. Майбутні парламентські вибори в країні – певний шанс для РФ зберегти вплив на Молдову або «організувати» нову громадянську війну в серці Європи на самих українських кордонах…
Чому «забрати Одесу» для Росії досі є реальним сценарієм
Але може так статися, що молдовський парламент підтримає ініціативу Майї Санду про виведення російських військ, і тоді Росії доведеться діяти іншими методами, до яких вона готувалась, – «рятувати зі зброєю російських громадян». Придністров’я є частиною Молдови й межує лише з Україною. Тому для втілення своїх задумів Москві доведеться здійснювати відкриту агресію проти нашої держави. Це вже не будуть «апалчєнці-їхтамнєти-відпускники», які були в Криму і на Донбасі.
Усе сполучення з Придністров’ям здійснюється з Молдови або через Україну. Ротація російського контингенту проходить повітрям через Кишинів. Якщо Молдова, наполягаючи на виведенні російських військових, заблокує ПМР, то російська ОГРВ опиниться у навіть гіршому становищі, ніж свого часу була 102-га російська база у вірменському Гюмрі.
Хоч у Тирасполі і є військовий аеродром, на якому за необхідності можуть здійснювати зліт-посадку «транспортники», але ні Україна, ні Молдова не дадуть повітряний простір для перекидання російських військ. Тож Росії доведеться або визнавати поразку в Придністров’ї і просити «коридор» для виведення власних військ, або …
Якщо брати за приклад Нагірний Карабах, то там не було ні російських «миротворців», ні громадян РФ (хоча б за паспортом). У ПМР такі «громадяни» є, зокрема, військові (Росія за внутрішнім законодавством має захищати зі зброєю своїх громадян навіть за кордоном).
Наразі більшу частину військових і техперсоналу ОГРВ у Придністров’ї хоч і складають місцеві жителі, та вони є російськими підданими. У Молдові РФ свого часу втілила підступну схему: «задекларувала» чисельність своїх військових, які можуть там перебувати, – до 1700 осіб. Насправді прибуває з Росії лише 410–420 військових, решта – це місцеві. Але, за нагоди, Росія може перекинути сюди ще півтори тисячі «миротворців».
У Молдові, як і на Донбасі, у Криму, в Абхазії та Південній Осетії, РФ втілює злочинну політику і роздає «аборигенам» російські паспорти. Все для того, щоб потім вводити власні війська для захисту своїх «громадян».
Ситуація, яка може скластись у Придністров’ї, має стати Casus belli для війни, й вона не дає навіть шансу для «грізного мовчання» (як склалось у випадку з Вірменією, де військового втручання на територію члена ОДКБ не було). Тут Росії доведеться виконувати все, що прописала в своєму законодавстві, – розпочати війну проти Молдови чи України (або проти обох).
Війну проти нас Росія веде вже майже сім років. Тому «пробиття коридору» через нашу територію навіть російські експерти вважають найприйнятнішим варіантом і вірогідним сценарієм.
Російське видання «Политическое обозрение», посилаючись на військового експерта, доктора наук Костянтина Сівкова, повідомляє: «Сценарій з коридором через Україну» має стати показовою акцією, що РФ битиметься до кінця. І для цього потрібно «забрати» Одесу, висадивши там російський десант, який кидком подолає десяток кілометрів до мети. Це завдання російські військові цілком вирішать, адже на карту поставлена доля Росії. Ризиковано, так. Але бригада спецназу РФ впорається»…
Подібні розмови про «коридор у Тирасполь» ведуть кілька років, проте нині за певних причин і ситуацій, втілення їх досі є реальним. І хоча конфлікт у Придністров’ї вже майже три десятиліття як не палає, проте Росія може «розконсервувати» його будь коли…
