У минулому літаючі дрони успішно і не дуже використовували не лише під час ведення війн, але й у цілком мирних сферах. А часом безпілотники й поготів відігравали абсолютно…
24 листопада 1934 року в Кисловодську на 69-му році життя помер визначний історик, літературознавець, публіцист, державний і громадський діяч, колишній голова Української Центральної Ради Михайло Сергійович Грушевський. Його монументальна «Історія України-Руси» по праву вважається метрикою нашого народу, а її автора називають Великим Українцем — і літописцем, і творцем історії.
Своїми працями «Історія України-Руси» та «Схема руської історії» Грушевський здійснив концептуальну революцію. Він довів безперервність історії українського народу від часів Київської держави й донедавна, а також, що український народ, як і всі інші слов’янські народи, має своє власне коріння, а єдина російська історія і єдина руська народність — це лише міф. Грушевський писав: «Володимиро-Московська держава не була ані спадкоємицею, ані наступницею Київської. Вона виросла на своїм корені, і відносини до неї можна б скоріше прирівняти, наприклад, до відносин Римської держави до її галльських провінцій…».
Багато сучасників вважають, що Михайло Грушевський не зробив усього необхідного, щоб Україна перемогла у визвольних змагання 1917–1920 років, але він зробив більше — створив науково обґрунтовану базу для здобуття незалежності, дав українцям ідеологічну зброю для боротьби.
10 цікавих фактів із життя видатного історика й державотворця
- Дідові Михайла Грушевського по материнській лінії (Захарій Оппоков) за життя було подаровано дворянство, нагороджено двома орденами святої Анни, бронзовим хрестом, орденом святого рівноапостольного Володимира.
- Батько Михайла Грушевського — Сергій Федорович — був знаний як автор одного з найкращих підручників з церковнослов’янської мови для шкіл, книга витримала понад 30 перевидань. Це дало змогу набути чималий капітал і жити безбідно ще багато років.
- Початкову освіту здобув удома, а до Тифліської гімназії був зарахований одразу до третього класу. Навчання давалось легко, тому мав час працювати бібліотекарем і «плавати у книжковому морі і впиватися ним…».
- Перше кохання — оперна співачка Олена Марковська. Зачаровувався її співом, запрошував на традиційні щорічні концерти у гімназію, декламував їй свої вірші. Олена відповідала взаємністю. Але кохання не мало продовження. На початку 1886 року гастролі оперної трупи у Тифлісі скінчилися, і співачка поїхала. Молоді люди розлучилися.
- Михайло Грушевський починав творчий шлях саме як письменник. Однак чимало літературних текстів дотепер не друкувалися. Значний їхній масив уперше було надруковано у виданні «Михайло Грушевський: Із літературної спадщини» — Нью-Йорк — Київ. — 2000.
- У січні 1918 року під час штурму Києва більшовики цілеспрямовано спалили фамільний маєток Грушевських на вулиці Паньківській, 9. Операцією командував Михайло Муравйов. Бронепотяг із загонами матросів на чолі з Андрієм Полупановим кілька годин розстрілював запальними снарядами будинок. Ущент згоріли цінні рукописи, бібліотека, унікальні колекції рушників, вишивок, килимів, порцеляни та прикрас. Згодом Муравйов вихвалявся «цим подвигом»: «Я велел артеллерии бить по самым высоким и красивым дворцам и домам Киева, по церквям и попам… Я зажег снарядами огромный дом Грушевского, и он в течении трех суток горел, как яркий костер…».
- 29 квітня 1918 року на Михайла Грушевського в Луцьких казармах Січових стрільців у Києві здійснено замах. Нападник, за однією з версій — російський офіцер, намагався заколоти голову Центральної Ради багнетом. Та промахнувся, поранивши дружину Марію Іванівну. Нападника затримали, а згодом він загинув за загадкових обставин… під час спроби втечі.
- У Головному управлінні держбезпеки НКВД справа Грушевського мала кодову назву «Старец».
- За спогадами сучасників, Грушевський мав надзвичайну працездатність. Спав 4 години на добу, весь свій час присвячував роботі. Творчий доробок складає понад 2000 праць. 10-томну монографію «Історія України-Руси» Михайло Сергійович писав 38 років (з 1895 по 1933 рік).
- Один з найбільш суперечливих фактів із життя Михайла Грушевського — дата його смерті. Мова йде про 24 та 25 листопада 1934 року. Відповідно до історії хвороби Михайла Сергійовича, 24 листопада датується останній запис: «Сердечная слабость нарастает… В 2 ч[аса] дня смерть при нарастании сердечной слабости». 27 листопада 1934 року в українських газетах «Комуніст» та «Вісті ВУЦВК» з’явився некролог Грушевського, де й зазначалась дата смерті — 25 листопада. Це призвело до тиражування неточності, адже нікому не спадало на думку, що в офіційному некролозі може бути хиба такого типу.
