Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
За підсумками всеармійського конкурсу на кращий танковий взвод ЗСУ перемогу здобули представники 17-ї окремої танкової бригади з Кривого Рогу. У фіналі криворіжці набрали 1305 балів, а їхні найближчі конкуренти — 910 та 890.
Знайомтесь. «Золотий» танковий взвод-2019 поіменно і за абеткою: Андрій Алхімов, Антон Вічкаєв, Микола Гарбуз, Євген Горбунов, Максим Захарченко, Сергій Лущан, Сергій Москаленко, Едуард Рубаняк, Олександр Торощин, Дмитро Тун, Дмитро Уманський та Андрій Хлопко.
На передодні Дня танкістів хлопці відповіли на запитання кореспондента АрміяInform, але на їхнє прохання («Ми ж єдине ціле», — кажуть.), подаємо відповіді без підписів. А читач нехай сам розбереться, хто й про що говорив. Отже, інтерв’ю… зі взводом та командиром роти «Таксі» Віталієм Огородником.
Про рідні танки
— Ми виступали та й воюємо на танках Т-64-Б1В — це модернізація Харківським бронетанковим заводом звичайних «бевешок». У наших встановлені тепловізійні пристрої на місці нічного прицілу навідника, системи «Базальт», які, зокрема, можуть визначати координати танків, та ще низка покращень. Таким чином вищий командир у себе на планшеті може спостерігати положення наших машин.
Але під час змагань система визначення координат була неактуальна — поставлено задачу, щоб командир взводу міг визначити координати по карті. На війні техніка не завжди справляється.
Про рівність шансів
— На конкурсі, окрім різних «шістдесятчетвірок», були і Т-72, і Т-80. «Сімдесятдвійкам», у зв’язку з більшою прохідністю, до основного часу «накидали» 26 секунд. «Вісімдесяткам» (за швидкість їх називають «вертольотами») з тисячосильними газотурбінними двигунами — додавали аж 46 секунд.
Про мотивацію
— На видових змаганнях ми не змогли показати все, що вміємо. Довгий марш, люди втомилися — не «пішла» снайперська стрільба. Коротше — ми не змогли відстояти своє минулорічне перше місце у Сухопутних військах. Перемогла 1-ша танкова. Але це нас по-доброму розізлило та дало мотивацію для змагань на рівні ЗСУ — ми зрозуміли, що повинні повернутися додому з «золотим» танком. Додатковим викликом були ще й десантники на своїх «вертольотах» — так хотілося «зробити» Т-80.
Про «прибамбаси»
— У конкурсах усі завдання по-своєму важкі, у кожному є нюанси. Тому командир взводу обирав відповідну тактику. Наприклад, півторакілометрова смуга перешкод — стінки різні, тунелі та інші «прибамбаси». Канат через «провалля» тільки чого вартий. Думаєш — доповзу чи гепнусь у пісок. Комусь стіна легше дається, хтось по мотузках швидко пересувається. Ми розподілилися так, що вийшов єдиний організм — допомагали один одному і пройшли це «пекло» швидко та якісно.
Чому «таксисти»?
— Командирська машина другого взводу ще з 2014-го їздить із «шашечками», там мехводом Дмитро Тун. Тоді кожен старався танку якесь ім’я дати, або малюнком позначити. От він зі знаком таксі й катався. А потім нас на бригадних навчаннях генерал відзначив — тоді «шашки» вже на деяких машинах поставили. — Де,- каже, — цей командир роти таксі. Так і пішло… Всім нам ця ідея сподобалась, ми багато кого просили, щоб дозволили залишити ці знаки. Зараз у всіх вони на баштах — так ми і стали ротою «Таксі».
Про «організм»
— Досить молодий — середній вік 23 рочки. Він не складався за навичками, не ліпився до купки з найкращих і суперкращих. Він — штатний. Працює постійно і планомірно. Ротація «органів» (усміхається) йде сама собою. На цих змаганнях з 12-ти тільки 8 виступали на минулорічних.
Про психологію і симбіоз
— Кожен екіпаж «організму» індивідуальний, у кожного свій метод виконання завдань. Перший — врівноважений, досвідчений — всі спокійно і невідворотно роблять свою справу. Як кажуть, «бачу ціль — не бачу перепон». Другий — навпаки, різкий, запальний, весь час у русі — найшвидший мехвод, вони скрізь, все бачать і все чують. Третій — такий собі сплав першого і другого — роблять все якісно і планомірно, а командир є всюди, все контролює. Четвертий екіпаж — я б назвав «чіткий» — у них усе, «як книжка пише».
Про завоювання Заходу
— Поїдемо на ті міжнародні змагання чи ні — не знаю. Але вже готуємось. Перше — це рівень знань англійської мови. Його треба підтягнути. Там всі команди англійською. Будь ти хоч сім разів професіонал, а не зрозумієш, що тобі кажуть в ефірі, — перемоги не побачиш.
Командир роти нам допомагає, особисто потроху саме військовими англійськими термінами «навантажує». Ну і самі звичайно. Далі? Чув, що в армії усіх мають на курси поступово відправляти.
