Всі найуспішніші комерційні корпорації будуються на основі дієвого Human Resource Management. Тобто вони орієнтуються на таланти і реальні морально-ділові якості…
2 вересня 1945 року закінчилася найкровопролитніша в історії людства світова війна — війна двох військово-політичних коаліцій. У ній брали участь 62 держави з 73, що існували на той час. Бойові дії вели на території Європи, Азії, Африки та в усіх водах Світового океану. Гітлерівська Німеччина та її союзники були розгромлені. Попри те, що гітлерівському блоку протистояли на початок війни понад 20 країн світу, лише одна з них уважає, що могла б перемогти в війні самостійно без сторонньої допомоги.
У 2010 році Володимир Путін, перебуваючи тоді на посаді прем’єр-міністра, під час інтерактивної зустрічі з росіянами заявив, що Росія виграла б війну без України. При цьому «історик» Путін наголосив: якщо подивитися статистику Другої світової війни, то з’ясується, що найбільші втрати у Великій Вітчизняній війні понесла саме РСФСР — понад 70 %. Це означає, що війна виграна за рахунок людських і індустріальних ресурсів Російської Федерації — це історичний факт. Таким чином Путін підкреслив виняткову та головну роль російського народу в перемозі над Гітлером.
Усі народи колишнього Радянського Союзу зробили свій внесок у перемогу, але тільки одна колишня республіка вважає, що була здатна самостійно виграти війну. Розгляньмо факти. Під час війни повністю було окуповано 6 республік СРСР: Україна, Білорусь, Молдова, Литва, Латвія, Естонія. І лише близько 7 % території Російської Федерації, решта разом із населенням перебувала за межами фронту. З території України були евакуйовані тисячі підприємств і спеціалістів, більшість — на територію Російської Федерації, де були створені нові підприємства, багато з яких після війни залишилися росіянам.
Починаючи з 1941 і до 28 жовтня 1944 року, на території України постійно велися бойові дії, які тривали впродовж 1225 днів. Саме завдяки відчайдушному опорові України не тільки були зірвані плани «блискавичної війни» Німеччини, це також стало однією з причин, чому Гітлер зазнав поразки в Другій світовій війні. Російські історики визнають, що одним із головних чинників поразки було те, що німці 1942 року почали наступ не на Москву, а нанесли основний удар по Україні.
Коли гинули люди багатонаціональної України, Росія вивозила заводи за Урал. А тепер Путін заявляє, що індустріальних можливостей РСФСР вистачило б для ведення війни. А якщо об’єктивно, то індустріальних потужностей, навіть ураховуючи евакуйовані підприємства РФ, не вистачило б для продовження війни, і Союз без допомоги Заходу зазнав би поразки.
На початку вересня 1941-го Сталін направив Вінстону Черчиллю телеграму, в якій просив про негайну допомогу Радянському Союзу. Диктатор просив у британців 30 тисяч тонн алюмінію до початку жовтня, 400 літаків та 500 танків щомісячно. Без цих двох видів допомоги Радянський Союз або зазнає поразки, або втратить здатність до активних дій на фронті (Джерело: «Переписка Председателя Совета Министров СССР с Президентом США и Премьер-министром Великой Британии во время Великой Отечественной войны 1941-1945 гг. В 2-х томах 1958: М. Госполитиздат»). Загальний обсяг допомоги Радянському Союзу, яку надав Захід, становив 140 млрд дол. (у цінах 2008 р). Якщо Путін та росіяни вважають, що могли б самостійно перемогти у війні, то для чого тоді США, Велика Британія, Канада поставили по ленд-лізу одних тільки танків 12 199 шт.
Ось і виходить, якщо сліпо вірити «історику» Путіну, Червона Армія не потребувала 2 млрд м’ясних консервів, що становило 82 % поставок від власного виробництва (в СРСР випущено 432 млн бляшанок), не потрібно було отримувати від Заходу 15,5 млн армійських черевиків, одягнули б армію в ликові лапті. Росії також треба нагадати, що в СРСР не було жодного бронетранспортера, і тільки завдяки американцям радянські солдати отримали 7185 БТРів. Залізниця отримала 1981 локомотив, що становить 70 % поставок від власного виробництва (в СРСР випущено 825 локомотивів), 8077 залізничних вагонів — 91 % від власного виробництва (1092 вироблених в Союзі). Цей список великий, але пам’ять у північного сусіда коротка.
Стосовно людських ресурсів. У лавах тільки Червоної Армії воювало понад 7 000 000 українців. Кожен другий із них загинув на фронті, кожен другий із тих, хто вижив, залишився на все життя інвалідом. Українці становили в Радянській армії другу за чисельністю національну групу. Ратний подвиг багатьох українців на всіх фронтах Великої Вітчизняної війни відзначений найвищими нагородами. Зокрема 2072 особи удостоєні звання Героя Радянського Союзу, із них 32 — двічі, а льотчик-винищувач Іван Кожедуб — тричі. З 7 000 000 орденів і медалей, вручених солдатам і офіцерам Радянської армії, 2 500 000 одержали українці. Українці не тільки відважно воювали, вони невтомно працювали на підприємствах у тилу, пройшли жахи концтаборів.
За оцінками істориків Дж. Барбера та М. Харісона, із загальної кількості безповоротних утрат СРСР у 24–26 млн людей, 13,7 млн цивільного населення загинули та померли на окупованій Третім Рейхом території разом із тими, хто потрапив у концтабори. Також близько 2 млн осіб загинули на території, яка залишилася під контролем Кремля. З них 750 000 загинуло в таборах та інших місцях перебування в неволі, близько 250 000 депортованих етнічних груп (поволзькі німці, чеченці, інгуші та інші). Кількість населення СРСР, примусово направлених на роботи в Третій Рейх, установлена завдяки вченим-історикам: з РСФСР вивезли 1 906 661 людину, з України — 2 402 234 особи. Враховуючи довоєнну чисельність росіян та українців, найбільше постраждала саме українська нація.
Ось і залишається питання: чи існувала б узагалі сьогодні Росія як держава, якби не внесок України в загальну перемогу? Чи існувала б Росія, якби в боротьбі з ворогом не допомогли білоруси, казахи, узбеки, грузини, азербайджанці, вірмени, татари та інші народи. Висновок один — сил самих лише росіян у протистоянні найсильнішій на той час армії світу не вистачило б. Без оборонних боїв на території України в 1941 та 1942 роках, які суттєво затримали агресора, Гітлер знищив би Радянський Союз, а сама Російська Федерації залишилася б згадкою в історії.
На знімку: українець генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко на борту лінкора «Міссурі» поставив крапку в історії Другої світової війни.
