Він займається цим напрямом з 2016 року. Під час івенту організатори розповіли, як правильно обрати, на що звернути увагу під…
2014 рік. Молода родина Грушків з надією дивиться в майбутнє. Роман обіймає гарну посаду в лісництві на Вінниччині. Статний, освічений, працьовитий, товариський, гордість батьків. Його красуня-дружина Марта доглядає дворічну Настусю – татове сонечко. Молоде подружжя планує взяти на виплат житло, аби жити окремо від батьків. Але невдовзі розпочинається війна…
– Питання, щоб Роман пішов добровольцем за перших хвиль мобілізації не поставало, була маленька донечка, та й направду дуже швидко розгорталися події, – розповідає Марта Грушко. – Коли ж під час третьої хвилі надійшла повістка, у нього не було жодної думки, щоб «відкосити». Роман взагалі завжди був правильним, ніколи не від чого і не від кого не ховався. Навіть обіймаючи керівну посаду, не цурався простої фізичної роботи. Це його батьки таким виховали.
Тож батько, сам колишній військовослужбовець, а тепер викладач «Захисту Вітчизни», підтримав сина. Буквально за два-три дні Роман Грушко зібрав речі, попрощався із родиною та в серпні 2014-го вирушив до 30-ї окремої механізованої бригади у Новограді-Волинському.
– Ми навіть не встигли оговтатися і зрозуміти до кінця, що Рома їде воювати, – на очах у Марти починають з’являтися сльози, проте дуже швидко ця тендітна молода жінка бере себе в руки, адже поруч бігає усміхнена Настуня. – Збирали йому речі ледь не в телефонному режимі, поки він їхав додому з роботи.
І почалося для родини зовсім інше життя. Марта вийшла на роботу ще до завершення декретної відпустки, Настусю віддали в садочок. А старший солдат Роман Грушко після навчання в ППД вирушив на передову, де воював у складі розвідувального взводу на посаді оператора-навідника БМП.
– Для мене то був страшний період. Я весь час хвилювалася за Рому. Важко було і фізично, адже садочка в нашому селі немає, тож доводилося везти маленьку Настю до райцентру, а потім ще діставатися до роботи у сусіднє село. Чоловіка бачила лише єдиний раз: він приїжджав на два дні ще тоді, коли навчався у Новограді-Волинському.
А одного дня Липовець, селище, де жили батьки Романа, замовкло. До родини Грушків почали телефонувати друзі і питати, чи все в них гаразд. Лише за кілька днів тато Романа на чергові розпитування змусив друзів розповісти, що це за цікавість. І дізнався, що вже кілька днів селищем ходять чутки, що його сина більше немає.
– День, коли прийшов військком із чорною звісткою, пам’ятаю погано, – пригадує далі жінка. – Стоять чужі люди на подвір’ї. Я всім тілом відчула, що новини нехороші.
«У районі міста Дебальцеве Донецької області під час танкового обстрілу старший солдат Роман Грушко, виконуючи бойове завдання, зазнав травми, несумісної з життям». Сухі рядки документів, які для цілої родини, наче обірвали життя. Після загибелі Романа вони ніби відгородилися від світу, закрились у своєму горі та в своєму домі. Марта подовжила відпустку по догляду за дитиною. Настуся півроку взагалі ні з ким не хотіла спілкуватися. Якийсь час мати із донькою жили в батьків Роми. Як згадує Марта, вони допомогли один одному переживати нестерпне горе та невимовний біль.
– Настуся дуже нас рятувала, ганяла по хаті, не давала нашому відчаю брати гору. Її дитячий сміх і жага до життя нас буквально лікували.
Тут до нашої розмови долучається семирічна Настуся. Показує коліна у синцях та подряпинах – результат літнього відпочинку. Вона вже другокласниця. Їй подобається ходити до школи і вивчати математику. А ще дівчинка танцює та відвідує заняття з акробатики. Мріє стати педіатром.
– А може, не педіатром, а тренером з катання на роликах. У мене є і самокат, і ролики, і велосипед. Гадаю, з мене буде гарний тренер. Хоча, – задумується дівчинка, – може, і фотографом стану. У мене це теж непогано виходить – маму фотографувати. А ще мрію стрибнути із парашутом, вмію смажити яєчню, допомагаю мамі нарізати салат, прибирати в хаті і захищаю нашого кота від павуків.
На запитання про татка, Настуся із гордістю відповідає:
– Мій татко – герой. Він загинув на війні. Але він завжди спостерігає за нами з мамою з неба і радіє всім нашим успіхам. Я не хочу його засмучувати і буду найкращою дівчинкою.
Наразі Настя з мамою готуються до нового навчального року. Вже приготували вишиванку на перший дзвоник.
– Якихось проблем із підготовкою до школи не маємо, – завершує розмову Марта.
– Вінницька міська влада щороку виділяє певну суму, на яку можна придбати шкільну форму, вишиванку, блузи чи ще якийсь одяг у визначеному магазині. Вінницька обласна адміністрація допомагає з канцелярією. Одна із приватних фірм міста на 1 вересня подарувала Настусі, як і іншим школярикам, рюкзак зі всім необхідним приладдям. Допомагають і ветеранські спілки. Ми дуже всім вдячні за допомогу, за те, що не залишають нас сам на сам із проблемами.
800 днів широкомасштабного вторгнення. 10 років війни. Ці дні та роки тяжкої праці, відданості та відваги наших військових підтверджують нашу незламну волю до захисту країни від будь-яких загроз
Глава держави під час робочої поїздки до Хмельницької області зустрівся з прикордонниками та вручив їм нагороди.
Держслужбовці, які є військовозобов’язаними і не мають бронювання, підлягають мобілізації на загальних підставах.
Державний оператор тилу (DOT) посів перше місце на Prozorro за рівнем конкурентності закупівель.
Армія рф постійно намагається відновити ситуацію на півдні України шляхом невдалих штурмових операцій: вчора відбулося 11 атак і ще 3 сьогодні на Запорізькому та Херсонському напрямках, але українські війська відбивають ці спроби.
Прикордонники знищили польовий склад боєкомплекту та вразили позицію ворожих мінометників на Куп’янському напрямку.
Захищаємо світ
від 25000 до 125000 грн
Київ, Київська область
від 20100 до 120000 грн
Київ
Розвідувальний батальйон 5 Окремої Штурмової Київської бригади
від 25000 до 30000 грн
Миколаїв
Військова частина А1688
Він займається цим напрямом з 2016 року. Під час івенту організатори розповіли, як правильно обрати, на що звернути увагу під…