«Вже сама постава генерала Грекова вказувала, що маємо перед собою вояка з крови й кости, з його бистрого зору й високого чола промовляла ініціятива, бистрий…
«Два місяці тому до нас приходив юнак, хотів підписати контракт, але йому ще не виповнилося 18. Вчора в нього був день народження. Сьогодні він у нас підписував контракт», — розповідає молодший сержант Андрій Єндріжиєвський.
Він — сержант-менеджер 3 категорії групи рекрутингу штабу 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади ДШВ ЗСУ.
У цьому інтерв’ю АрміяInform розпитала про життя рекрутингового центру в Житомирі, мотивацію новобранців, гендерне співвідношення охочих стати до лав ЗСУ та бойовий досвід рекрутера, який комунікує з цивільними та стає їхнім «провідником» у світ війська та дисципліни. Бонус — курйозні та цікаві запитання від новобранців.
«Якби я був котом, то три своїх життя я би точно залишив у Мар’їнці»
Андрію Єндріжиєвському 37 років. У цивільному житті був програмістом, родом з Дрогобича на Львівщині.
До 2022 року чимало волонтерив, хоча, каже, мав бажання стати до лав Сил оборони. З повномасштабним вторгненням прийшов до ТЦК, де йому відповіли досить поширеною фразою «Ми вам зателефонуємо». Чекав кілька місяців, допомагав теробороні, а в армію зрештою потрапив… випадково.
— Я йшов вулицею, побачив автомобіль військових. Усміхнувся їм, вони усміхнулися мені, проскочила іскра (сміється). Чесно кажучи, я зрадів, отримавши повістку, — пригадує він з усмішкою.
Далі була БЗВП у Британії, ВОС стрілець — номер обслуги, і в серпні 2023 року Андрій опинився «на нулі» на Мар’їнському напрямку в лавах 3-ї аеромобільної роти аеромобільного батальйону 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади ДШВ ЗСУ.
— Командир оберігав новачків. Ми проходили бойове злагодження на полігоні, з нами працювали, зокрема, й іноземні інструктори. І наші військові розповідали їм такі епізоди з поля бою, що іноземцям таке й не снилося, — пригадує Андрій свою підготовку перед бойовими виходами.
Його підрозділ здебільшого утримував позиції. Але навіть під час бойових виходів, констатує він, залишався один день на навчання, як-от відпрацювання стрільб із різних видів озброєння тощо.
Новачків ставили на другу лінію оборони. Займалися, зокрема, удосконаленням окопів, укріплень тощо. Дистанція до «нуля» була приблизно 200 метрів.
Згодом почалися бойові виходи. Лік їм військовий втратив десь після десятої вилазки, але без перебільшення каже:
— Якби я був котом, то три своїх життя я би точно залишив у Мар’їнці. Росіяни лізли стабільно раз на 3-4 дні за підтримки танків та БМП. Якось ми допомагали 79-й бригаді відбивати втрачені позиції… Загалом, динаміка тодішніх боїв нагадувала свого роду «танці»: то вони підійдуть, то ми«.
У листопаді 2023 року Андрій дістав контузію: військові виходили з позицій, прилетіла 82-га міна. Співрозмовник констатує: врятувало те, що бронік мав протиосколковий кевларовий підбій.
«За тиждень після мого поранення ми втратили Мар’їнку».
«Ми не маємо жодної колаборації ні з ВСП, ні з поліцією, а істерія щодо ТЦК роздмухана штучно»
Після лікування Андрій підійшов до командира і пояснив, що він програміст у цивільному житті: так, він може і штурмувати, але може виконувати й інший функціонал, необхідний для підрозділу. Так, зрештою, військовий опинився в адмінгрупі бригади — і то вже були «зачатки рекрутингу» в 95 ОДШБр.
Андрій Єндріжиєвський, серед іншого, публікував вакансії в бригаді на платформах з пошуку роботи, телефонував кандидатам, проводив співбесіди із солдатами та сержантами тощо.
А вже в липні 2024 року в Житомирі з’явився центр рекрутингу — Андрій працює там із самого початку. У січні 2025-го отримав сержантське звання і відповідну посаду.
Нині в центрі працюють, крім Андрія, ще чотири представники. Є співпраця і точки дотику з ТрО, артилерійськими підрозділами, БПС тощо. Фахівці консультують новобранців і щодо вступу на військову службу, і щодо переведень між підрозділами.
У 95 ОДШБр особливий попит — на бойові посади.
— Вони потрібні будуть завжди, бо частина людей з бригади перебуває на лікуванні, не може виконувати завдання за сімейними обставинами, та й потреба в ротації особового складу стоїть особливо гостро. Але є попит і на специфічні посади: наприклад, оператор підйомного вантажного крану, кухар, а якось навіть зустрічав на LobbyX оголошення про пошук барбера (усміхається).
Пріоритетна цільова аудиторія Центру рекрутингу — добровольці, «люди з вулиці». Тепер, каже співрозмовник, відвідувачів приходить небагато — віддають перевагу комунікації в телефонному режимі.
— Так, на мою думку, сталося тому, що в суспільстві, на жаль, роздмухана штучна істерія щодо ТЦК, і досі існує цей незрозумілий міф про те, що в центрі рекрутингу «можуть пов’язати». Хоча ми не маємо жодної колаборації ні з ВСП, ні з поліцією. Ми менеджери, котрі шукають способи пояснити людям методи роботи.
«Якось у рекрутинговий центр прийшла матір загиблого військового і просилася на бойову посаду»
Загалом звернень до Центру рекрутингу чимало.
— Але лише 15-20% від усіх заявок реально доходять до війська. Інколи важко з кандидатом вийти на зворотний зв’язок, а коли пробуєш зателефонувати — то відсутній зв’язок, людина просто зникає. Але в гендерному контексті ситуація з жінками набагато краща. Жінки зазвичай приходять на посаду операторок БПЛА, вікова категорія — від 18 до 25 років, переважно це молодь.
Жінки старшого віку обирають більш «спокійні» посади, хоча, констатує молодший сержант, чимало зі старших жінок прагнуть потрапити і на бойові посади. Хоча це складно: треба, наприклад, здолати 5 км у спорядженні і вступити в бій.
— Якось у нас був випадок: прийшла матір загиблого військового і просилася на бойову посаду… Ми передали її контакти командуванню.
Програма «Контракт 18-24» працює, заявки переважно надходять через онлайн-платформи чи Резерв+.
— Тенденція щодо охочих — змінна, сезонна. Влітку, наприклад, кількість охочих менша. У вересні-жовтні спостерігаємо збільшення, у листопаді знову йде на спад.
Запитую в рекрутера Андрія про стиль комунікації з охочими стати до лав Сил оборони. Відповідає так:
— Говорю з ними спокійно, відкрито, чесно. Ми ніколи не обманюємо людей. Ставимося з великою повагою. Я ніколи не переконую — лише наводжу факти та описую чесну реальність, котру бачив сам у бою… Так, у людей може бути страх звернутися в центр рекрутингу — люди бояться невідомості. Я теж боюся. І про все це важливо проговорювати.
«А мене через тиждень відпустять на весілля?»
Трапляються в рекрутинговому центрі й курйозні випадки.
— Якось до нас прийшов 18-річний хлопчина. Ми запитали, чи він говорив про свій вибір з батьками, він відповів ствердно. Але коли пішов на проходження ВЛК — то там за ним і прийшли батьки, бо з’ясувалося, що він їх не попередив про своє бажання служити. Відбувся запотиличником від батька (сміється).
А один 21-річний кандидат запитував, чи можна, коли йому видадуть автомат, забрати його із собою у відпустку, щоб показати товаришам (сміється).
Бувало й таке, що кандидати переймаються, де їм взяти фото у військовий квиток вже у військовій формі, якщо їм її ще не видали (усміхається). Тоді й доводиться пояснювати, що у фотосалонах можуть зробити магію…
Також Андрій поділився лаконічними кумедними запитаннями від ще цивільних новобранців, які вирішили стати до лав ЗСУ.
- «А мені форму нового зразка видадуть?»
- «А відпускають додому на вихідні під час БЗВП?»
- «Від батьків точно письмової згоди не потрібно, може їх набрати щоб вони підтвердили?»
- «А мене через тиждень відпустять на весілля?»
- «Бачив відео про нульовий день в 199 НЦ — там справді все так жорстко?»
- «Якщо я не пройду психологічний тест — то що тоді?»
- «Ще хотів спитати за зріст: я 170 см, це нічого?»
- «А цигарки десь можна буде купувати?»
- «А фото обов’язково треба?»
- «Що робити, якщо батько забрав мій паспорт і не віддає?»
- «А можна пройти БЗВП і проходити службу в Києві?»
Для охочих звернутися до рекрутингового центру:
Заповнюйте анкету на сайті 95dshv.mil.gov.ua або телефонуйте (095) 065-19-02.
Фото з особистого архіву Андрія Єндріжиєвського
