Таку комплексну підтримку родинам, що наразі не знають куди звернутися, буде надавати Регіональний центр соціального супроводу, створення якого започатковано у Збройних Силах. Про…
Евакуювати важкопораненого з поля бою та провести невідкладне хірургічне втручання в безпосередній близькості від передової — завдання, яке під силу лише справжнім професіоналам.
Про те, як нині відбувається надання допомоги пораненим бійцям, що таке передова хірургічна група (ПХГ), передове хірургічне відділення (ПХВ) й у чому відмінність між ними, розповіли військові медики Першого окремого медичного батальйону.
Внутрішній простір передового хірургічного пункту на перший погляд майже не відрізняється від звичайної операційної зали. Сучасне професійне обладнання, потужне сліпучо-яскраве освітлення й суто металеві інвазійні інструменти, медики в стерильних хірургічних костюмах, які виконують звичну роботу.
Однак згодом, коли минає перше емоційне враження, око починає вловлювати незвичні для цивільної лікарняної палати деталі. Турнікет на нозі пацієнта, на «язичку» якого зазначено час накладання. Бандана на голові асистента хірурга. Зелені футболки та фліски ЗСУ під медичними накидками операційних медбратів та медсестер.
Зараз медики оперують пораненого бійця з вибуховою травматичною ампутацією ноги. Турнікет йому наклали кілька діб тому, тож вибору в них вже немає — кінцівку необхідно ампутувати. Підготовлений операційний стіл приймає пораненого, і фахівці беруться до справи.
Короткі команди, відпрацьовані точні рухи рук та інструментів, різке гудіння хірургічної кісткової пилки — операція триває злагоджено і спокійно. Попри близькість фронту й чутні час від часу віддалені вибухи надворі, військові медики діють чітко й зосереджено, концентруючись на пораненому та його порятунку.
— Це свого роду життя, тому що люди багато часу тут проводять. Чому це не стабілізаційний пункт? Тому що в ідеї стабілізаційного пункту — зробити дуже багато за дуже короткий проміжок часу для того, щоб поранений вижив. Наші ж можливості є більш широкими.
Ми можемо собі дозволити тривалі оперативні втручання, які покривають Damage Control і дозволяють наступному етапу після нас — це ПХВ, переглянути постраждалого і зразу віддавати його на наступний етап евакуації без додаткових втручань, — розповідає лікар-анестезіолог і начальник передового хірургічного пункту Андрій.
Damage Control у медицині — це стратегія екстреної допомоги тяжкопораненим, спрямована на негайне усунення загроз життю за мінімально необхідний час. Її застосовують тоді, коли пацієнт перебуває в критичному стані й існує високий ризик розвитку так званої летальної тріади — гіпотермії, коагулопатії та ацидозу, які разом різко підвищують імовірність смерті.
На цьому етапі медики виконують лише ті дії, які безпосередньо зупиняють кровотечу, відновлюють мінімально необхідний для життєзабезпечення об’єм циркулюючої крові та усувають негайні загрози життю.
Damage Control є етапною хірургічною стратегією: спершу проводять швидке втручання для контролю кровотечі, забруднення та компресії важливих структур, після чого пацієнта переводять у відділення інтенсивної терапії для стабілізації.
Лише після виходу зі стану, загроженого летальною тріадою, виконують повноцінні реконструктивні або відновні операції. Такий підхід дозволяє уникнути тривалих і травматичних процедур у момент, коли організм пацієнта не може їх витримати, і тим самим значно підвищує шанси на виживання.
Як зазначає Андрій, ПХВ — це передовий хірургічний вузол, етап медичної евакуації, на якому пораненого приймають після виконання первинних заходів Damage Control на передовому хірургічному пункті. На ПХВ проводять повторний огляд, уточнюють діагноз, контролюють життєві показники та перевіряють ефективність попередніх втручань, не виконуючи тривалих або складних операцій.
— ПХВ — це передове хірургічне відділення, це великий хаб для поранених, які з інших стабілізаційних пунктів або наразі, можливо, із наших передових хірургічних груп стікаються сюди. Тут ми надаємо ту допомогу, яку потрібно ще на етапі, деякі оперативні втручання, які потрібні, можливо, якісь діагностичні. Визначаємо маршрут подальшої евакуації, і звідси людина вже їде на госпітальну базу відповідно до визначеного маршруту, — пояснює командир медичної роти Володимир.
Основне завдання ПХВ — стабілізувати стан пораненого настільки, щоб забезпечити безпечну подальшу евакуацію на наступний вищий рівень медичної допомоги. Передовий хірургічний вузол працює в умовах підвищеної інтенсивності та швидкості прийняття рішень, адже до нього потрапляють поранені, які вже пережили тяжку фазу травми і мають бути швидко підготовлені до транспортування.
Саме тут остаточно визначають, чи потребує пацієнт додаткових маніпуляцій перед евакуацією, чи може бути відразу переданий на наступний етап. Завдяки скоординованій роботі ПХВ з іншими ланками медичної евакуації вдається мінімізувати ризики та зберегти безперервність лікувального процесу.
— Як порівняти з передовою хірургічною групою, це трошки кращі умови для довготривалого втручання. Бо все одно передові хірургічні групи або стабілізаційні пункти зав’язані на тактичній обстановці та на своїх ресурсних можливостях.
Тобто, якщо до них надходить одночасно декілька пацієнтів, то одномоментно трьом-чотирьом важким буде складно надати кваліфіковану допомогу. Тому вони переправляють далі на наш етап, і ми тут вже масштабуємо надання допомоги, — каже Володимир.
На відміну від більш віддаленого від лінії бойового зіткнення передового хірургічного вузла, передовий хірургічний пункт, де щойно оперували пораненого, розташований дуже близько до передової. Тож медики тут щодня не лише добре чують, але й можуть опинитися під ураженням ворожої зброї.
— Дуже близько. Ми кожного дня відчуваємо на собі ту зброю, яку може застосовувати ворог проти нас. Так, це не дуже приємно, але як є, — розповідає про це Андрій.
Таке розміщення наражає медиків на додаткову небезпеку, але й створює додаткові та часто неоціненні можливості для порятунку життя поранених, адже часто відлік між життям і смертю можуть буквально вирішувати секунди.
Нині до передового хірургічного пункту Першого окремого медичного батальйону надходять переважно бійці з мінно-вибуховими пораненнями внаслідок ударів ворожих FPV дронів-камікадзе та скидів з БПЛА-бомберів противника. Такі поранення можуть бути різними — від легких чи середнього ступеня тяжкості до важких, які становлять безпосередню загрозу життю.
— Перш за все, коли вони до нас надходять, ми їх сортуємо, намагаючись зрозуміти, якого обсягу допомоги вони потребують. Після цього ми вирішуємо, хто точно не може від нас поїхати, наприклад, тому що він не переживе наступний етап евакуації без допомоги, а хто, наприклад, може там зачекати в нас або на етапі евакуації для надання допомоги, — пояснює медик принцип роботи ПХП.
Після етапу сортування поранених на групи залежно від тяжкості ураження та його небезпеки для життя медики передового хірургічного пункту зосереджуються на важкопоранених, надати допомогу яким критично необхідно тут і зараз.
— Звісно, найбільш важкі зразу залишаються тут і потрапляють спочатку в протишокові палати, де ми вже намагаємося їх довести до певного стану чистоти, тому що в подальшому вони зазвичай потрапляють в операційну. І, виходячи з наших можливостей, проводимо певні оперативні втручання, — продовжує Андрій.
На сьогодні евакуація поранених з поля бою значно ускладнилась внаслідок суттєвого «розмивання» лінії бойового зіткнення та розростання того, що називають «сірою зоною» — зони ураження ворожими безпілотними літальними апаратами, здатними залітати на кілька і навіть кільканадцять кілометрів в умовний тил позицій Сил оборони.
— Поранених важких стало набагато більше внаслідок того, що лінія бойового зіткнення зараз досить сильно розмита за рахунок дронів, які можуть долітати на досить глибоку відстань. Тому важкі поранені перебувають часто близько до нас, і ми тепер їх почали бачити доволі часто, — каже він.
Відреагувати на ці зміни в режимі реального часу та надати підтримку медикам бригад — безпосереднє завдання військовослужбовців Першого окремого медичного батальйону.
— Кейсевак забезпечується силами бойових підрозділів, тобто силами батальйону. Медевак забезпечує медичний пункт батальйону, медична рота, якщо ми беремо стару структуру. У нашому випадку медичного окремого батальйону медевак зосереджений на тому, щоб забирати в кейсевака і стабілізувати в дорозі, — розповідає командир роти медичної евакуації Міла.
— Прямо зараз ситуація швидкозмінна на нашому відрізку відповідальності. У підрозділів зникають з мапи їхні стабілізаційні пункти, і ми переходимо з ними на взаємодію класичну — передачу з кейсеваку на медевак. Ми заходимо на ґрунт, коли начебто працює система, але в той же час різко змінюється лінія фронту, і цій системі постійно потрібна підтримка.
Для цього ми є тут як медичний батальйон із силами, засобами та підготовкою для того, щоб допомогти в цей період, коли треба швидко адаптуватися підрозділам, які тут перебувають уже по 2‒3 роки, вже звикли до перебігу подій. Я думаю, що наша гнучкість, адаптивність і швидкість реагування на зміни — це наша перевага, якою ми можемо підтримати підрозділи. І завжди, коли є запити, ми реагуємо, — наголошує вона.
Так медики Першого окремого медичного батальйону, які мають надзвичайно великий і дуже часто унікальний досвід надання допомоги пораненим в екстремальних умовах бойових дій, реагують на зміни на лінії фронту та сприяють адаптивній трансформації всієї системи надання медичної допомоги пораненим бійцям.
