Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Начальник служби рекрутингу 39-ї окремої бригади берегової оборони Альона Винокур називає армію величезним полем можливостей.
Отримавши досвід служби у бойовому батальйоні, чудово знає, що війна — це неймовірно важка робота, часто пов’язана з ризиком для життя, болем та втратами. Водночас ясно усвідомлює, що в час, коли нація виборює право на існування, стояти осторонь не можна. Що більше людей стане до лав війська, то міцнішою буде оборона, а отже, держава матиме більше шансів на виживання.
Вона чесно зізнається, що не знає єдино вірного та суперефективного способу побороти страхи суспільства — об’єктивні чи нав’язані російською пропагандою — щодо війська. Але переконана, що служба в армії, якщо до неї підійти відповідально та обдумано, відкриває простір і для особистого розвитку, що стане потім у нагоді й у цивільному житті.
«Я максимально підтримую підхід Ізраїлю до того, як вони в соціумі подають свою армію. Хлопці та дівчата з дитинства знають, що після школи повинні певний термін часу прослужити у лавах збройних сил. Вони набувають досвід, розуміння того, що захист держави — їхній обов’язок, разом із тим, отримують соціальні гарантії та хороший старт для дорослого життя. Якщо в Україні буде так само, ми зможемо зламати цей стереотип в головах людей, що армія — це страшно чи непрестижно. Наша молодь має усвідомити, що сильна армія та міцна оборона — це необхідність», — упевнена Альона Винокур.
Служба в бойовому підрозділі: «Мінімум „затягів“, людяне ставлення і нікого не хвилює — ти в пікселі чи мультикамі»
На початок широкомасштабного вторгнення росії Альона була студенткою 4-го курсу Одеського державного університету внутрішніх справ. Батьки переконували доньку будувати кар’єру в юриспруденції, проте вона мала інші плани.
«Років з 15-ти я точно знала, що моє майбутнє виключно у Збройних Силах України. Для мене це була мрія дитинства. 16 липня 2022-го я отримала диплом бакалавра, а 17-го прийшла в РТЦК. Там на мене так подивилися, мовляв, іди, дівчинко, додому. Але я була вперта і все ж домоглася свого. Стала на військовий облік і 12 листопада мене було зараховано в списки військової частини», — розповідає військовослужбовиця.
Альона розпочала службу в одному з батальйонів регіонального управління Сил територіальної оборони, займалася комплектуванням бойових підрозділів. Вона одразу поставила собі за мету стати офіцером, однак, як виявилося, не всі цю мету поділяли.
«Командування було проти. Мене завантажували колосальними обсягами роботи, щоб я „не придумувала собі зайвого“. Я була кадровиком, помічником командира батальйону з правової роботи, проводила заняття з правової підготовки з курсантами… Крім того, до початку робочого дня я мала ще прибрати в штабі, — сміється Альона. — Зрештою, мене відрядили в 126-ту окрему бригаду територіальної оборони, щоб я відчула, що таке бойові дії».
Однак виховний захід, який мав на меті показати дівчині усі складнощі перебування у бойовому підрозділі та зробити її більш слухняною на тиловій службі, неочікувано дав зворотній ефект. Коли за деякий час Альоні сказали, що треба повертатися, вона відмовилася і зрештою залишилася в 2-му батальйоні 39-ї ОБрБО.
«Тут була абсолютно інша атмосфера. Мінімум „затягів“, людяне ставлення, підтримка. Нікого не хвилювало, в картузі ти чи без, у пікселі чи в мультикамі, головне, щоб добре виконувала свою роботу. В район виконання завдань на Херсонщину я прибула в серпні 2023-го, почалася операція на Лівому березі, хлопці отримували важкі поранення, я оформлювала їхні документи і саме тоді зрозуміла, що хочу бути там, де приноситиму більше користі», — розповідає Альона.
«Паперове військо» — це не завжди про негатив
Закінчивши курси, Альона отримала офіцерське звання і обійняла посаду начальника групи персоналу в батальйоні.
«Я завжди кажу, що це одна з найважчих посад з гігантським обсягом роботи — рекрутингові заходи, комплектування батальйону, ведення документації особового складу, забезпечення військово-обліковими документами, посвідченнями УБД, грошове та інші види забезпечення, нагородження. Так, спочатку мене не дуже сприймали командири підрозділів, бо зовсім юна дівчина. Але коли наш колектив — а він був неймовірно крутий — показав перші результати роботи, почали ставитися з повагою. Високий рівень, якого досягнула група персоналу, — це спільна заслуга», — розповідає Альона Винокур.
Юрист за освітою, вона наголошувала на важливості ретельного вивчення нормативно-правової бази, яка регламентує діяльність підрозділу. Пояснювала, наскільки важливо формувати архівні справи, вести облік, правильно заповнювати усі документи.
«Документацію треба заповнювати так, щоб військовослужбовець, звернувшись в будь-який момент, міг отримати необхідні папери і бути впевненим, що там усе вірно. Це дуже важливо для соціальних гарантій, які держава надає військовим! Це документи щодо бойового поранення, які дозволять отримати групу інвалідності і пов’язати це з захистом Батьківщини, це довідки про періоди участі в бойових діях і багато іншого, — перераховує Альона. — Ідеальна служба персоналу та, яка постійно взаємодіє з особовим складом і працює заради людей. Видаючи довідку, поясніть, для чого вона потрібна, на які пільги чи статуси вона дозволяє претендувати, що її треба ламінувати й зберегти. І таке інше. До мене й досі звертаються військовослужбовці батальйону, я завжди допоможу, підкажу, поясню».
Альона з посмішкою говорить, що часто чула від командирів підрозділів: «Нам легше на бойові вийти, ніж сісти з тобою нумерувати архів»
«Це дійсно важка робота. Тому про те, що я — штабний офіцер, говорю з гордістю. Для мене допомагати людям — задоволення. Але дуже хотілося б зворотного ставлення. Щоб особовий склад з розумінням та повагою ставився до роботи нашої та інших служб, до часу, який ми маємо витратити на обробку паперів, до терміновості тощо», — зауважує військовослужбовиця.
Дорожня карта рекрутера
Армія, за словами начальника рекрутингової служби 39-ї ОБрБО, це величезний організм, який потребує різних спеціальностей. І служба рекрутингу створена саме для того, щоб людина могла обрати свій шлях у війську.
«Мені дуже подобається лозунг рекрутингу: „Обираєш ти, а не тебе“. Тобто набагато продуктивніше звернутися в службу рекрутингу обраної бригади, де з вами поспілкуються і запропонують посади, які врахують досвід цивільної роботи, вподобання тощо. Важливо йти на посаду, де можна себе проявити максимально, де буде цікаво, де можна вчитися і розвиватися», — наголошує Альона Винокур.
Інструкція з мобілізації до війська через рекрутинг дуже проста.
«Приїжджаєте в рекрутинговий центр, або ж можемо для початку поспілкуватися дистанційно, телефоном. Це насамперед дружня розмова, яка не несе зобов’язань, але саме під час неї ви можете отримати відповідь на всі питання, які цікавлять. Рекрутери запитують, чим займаєтеся в цивільному житті, яка освіта, який рівень володіння комп’ютером, який сімейний стан. Далі, якщо вас усе влаштовує, вирішуємо, як діяти далі. Багато хто категорично не хоче звертатися до ТЦК, мовляв, якщо піду напряму туди, то до вас не потраплю, мене заберуть в іншу бригаду. В такому випадку, якщо територіально це зручно, ми йдемо разом з кандидатом до ТЦК. Або займаємося прямим призовом. Прибуваєте до нас, ми видаємо направлення на ВЛК, проходите ВЛК з цими документами, знову прибуваєте до нас, ми зараховуємо в списки частини і відправляємо на проходження базової загальновійськової підготовки. Після БЗВП ми приїжджаємо в навчальний центр, забираємо наших людей і привозимо безпосередньо в частину, де новоприбулі проходять так званий адаптаційний курс. Служба рекрутингу супроводжує вас від моменту консультації й оформлення документів і до підрозділу. І навіть коли ви вже потрапляєте до підрозділу, так само можете до нас звернутися щодо будь-яких питань. Ми напряму взаємодіємо з командирами підрозділів і зможемо допомогти в різних ситуаціях, зокрема, з документами», — пояснює Альона.
Вона наголошує на тому, що у відділенні рекрутингу 39-ї ОБрБО усі мають бойовий досвід.
«Є піхотинці, оператори дронів тощо. Кожен знає, що таке бої, розуміють усі переживання, сумніви людей. Прості у спілкуванні і людяні. Усвідомлюють, що людина потрапляє у невідомість і хочуть максимально підтримати новоприбулих у цей період, зламати стереотип щодо того, що на людей байдуже. Це не так», — зауважує начальник відділення рекрутингу.
Служба — не повинність, а відповідальність перед собою, родиною, країною
Наразі мобілізація до війська — це задача з зірочкою, адже черг біля ТЦК давно немає, хоча стан справ на фронті важкий і армія дуже потребує підсилення. Так само як і воїни, які давно воюють, потребують відпочинку і хоча б тимчасової заміни.
«Це великий виклик не тільки для рекрутерів. Для держави. Я ніколи не забуду картину, коли жінка з дитиною на руках прийшла в ТЦК просити, щоб чоловіка не відправляли на війну. Скажіть, будь ласка, жінко, хто ж повинен захищати вас із дитиною? Хіба не ваш чоловік?», — запитує Альона риторично.
Цієї війни, на її переконання, не оминути нікому. Бо зараз триває боротьба за існування цілої нації. І лише те, як кожен громадянин поставиться до своєї ролі в цій боротьбі, залежить зрештою її результат.
«Люди думають, що можуть сховатися від війни. Але це ілюзія. Вона вже тут, з тобою, в твоєму місті, селі. Кожен з нас знає безліч історій про те, як чоловіки ховаються вдома, бояться виходити, щоб не натрапити на ТЦК. Ну для чого ви це робите? І що це за життя, коли змушений постійно переховуватися? Не можна називати себе вільною людиною, ховаючись від армії, яка цю волю виборює. Так, на фронті є ризик загинути. Є втрати, на жаль. Але в цивільних містах та селах часто не набагато безпечніше, ми всі бачимо, як від російських обстрілів гинуть жінки, діти, чоловіки. Яка гарантія, що не загинеш, перебуваючи в Одесі, Києві, Миколаєві, Дніпрі — та будь-де. Так чи інакше, є реальність, від якої не сховатися: якщо держава не матиме захисників, ми не матимемо держави. І навпаки: що більше українців стане на захист країни, доєднавшись до війська, то більше шансів здобути перемогу», — резюмує Альона.
За сприяння Аліни Логвиненко. Фото з особистого архіву Альони Винокур
До речі, якщо вас цікавлять історії українських захисників та інший цікавий контент про військову справу — підпишіться на сторінку АрміяInform в інстаграмі та телеграм-канал.
