Беручи участь у походах під час важких боїв проти переважаючих сил російської червоної армії, він забезпечував поповнення українського війська особовим складом….
Харківщина — стратегічний регіон, один із промислових центрів України, що має понад 300 кілометрів кордону з країною-агресором та приблизно стільки ж з Донецькою та Луганською областями. Це форпост захисту не тільки України.
Усе це добре розуміють військовослужбовці Збройних Сил України, посадовці місцевої влади та представники інших силових відомств, які відповідають у регіоні за територіальну оборону. Досвід тероборони регіону вивчав кореспондент АрміяInform.
Від дружин самооборони до бригади ТрО
Охорона низки важливих об’єктів, пропускний режим на блокпостах, боротьба з диверсійно-розвідувальними групами противника, забезпечення «безпечного» тилу для армії — завдання, які покладені на тероборону.
— Значна частина завдань щодо посилення обороноздатності держави в регіоні покладена на воїнів окремої бригади територіальної оборони, військовослужбовців обласного та районних військкоматів, — розповідає військовий комісар Харківського ОВК полковник Юрій Калгушкін. — У співпраці з керівниками штабів зони та районів ТрО, місцевими органами влади ми зміцнюємо оборону, вивчаємо закордонний досвід і розвиваємося. До речі, за підсумками минулого року харківську бригаду ТрО визнано найкращою в оперативному командуванню «Схід».
Усе почалося навесні 2014 року. Тоді на Харківщині виникла складна соціально-політична ситуація й саме в цей період у більшості населених пунктів патріоти створили дружини самооборони. Сильні духом українці вирішили протистояти можливій появі окупантів і проявам сепаратизму в регіоні.
Для прикладу, неподалік Харкова у місті Зміїв активним самооборонцем був нинішній командир окремого батальйону територіальної оборони майор Олексій Шелест.
— Ми тоді були на кшталт партизанського загону: без зброї, без спорядження й не мали чіткого плану дій, — пригадує офіцер. — Половину бійців першого складу становили мешканці великого Харкова, решта приїжджали на збори з маленьких селищ Зміївського району.
За словами офіцера, на жаль, у той важкий для країни момент у регіоні було чимало осіб, які мріяли про великі російські пенсії та дешевий бензин за рублі. Навіть серед чиновників місцевої влади іноді зустрічалися відверті противники загонів самооборони.
У 2015-му при райвійськкоматах офіційно створили роти охорони та окремі загони територіальної оборони. Також у кожному РВК ввели посади заступників військових комісарів з ТрО.
— Тоді ми, бійці тероборони, стали офіційно існувати, отримали підтримку з боку ЗСУ та місцевої влади, — пригадує майор Олексій Шелест. — Нові можливості «під крилом» військкоматів дозволили воїнам ТрО розвиватися та міцнішати.
Улітку 2018-го на базі загонів тероборони сформовано шість окремих батальйонів тероборони у складі харківської бригади ТрО.
Найкращий батальйон ТрО найкращої бригади
Один з підрозділів розташований у Куп’янську, де до держкордону лише 50–60 кілометрів, а до Харкова — 120. Це місце насичене стратегічними залізничними шляхами. А більшість дорослого населення до 2014-го працювало за кордоном і було, так би мовити, прихильниками російського рубля.
Нинішньому командиру батальйону ТрО майорові Володимиру Тарасенку — учаснику АТО й колишньому офіцеру 79-ї окремої аеромобільної бригади вдалося згуртувати таких самих, як він сильних духом патріотів і створити колектив, який на сьогодні визнано найкращим у харківській бригаді тероборони.
— Після демобілізації у 2015-му я відразу ж долучився до формування загонів територіальної оборони при Куп’янському об’єднаному міському військкоматі, а потім став керувати й батальйоном. Просто не хотілося, щоб у мене вдома повторилося те, що я побачив на Донбасі. Бойові вміння: як проводити розвідку, долати перешкоди, робити засідки та ставити інженерні загородження — нині передаю своїм взводним і ротним, а ті — іншим воїнам. Через специфіку дій та забезпечення зброєю нашого колективу акцент робимо саме на використанні методів контрдиверсійної та диверсійної боротьби, — розповів майор Тарасенко.
Правою рукою комбата став його заступник — майор резерву Михайло Лобанов, який відповідає за організацію бойової підготовки з усіма категоріями воїнів ТрО.
— За моїми плечима два роки служби в Афганістані, командування десантно-штурмовими підрозділами, оперативна робота в правоохоронних органах, а також кілька років роботи на посаді фахівця митної служби. Та головне, що я добре знаю всю зону відповідальності батальйону, — каже майор резерву Михайло Лобанов.
А начальник інженерної служби підрозділу старший лейтенант резерву Олексій Новак є професійним будівельником, первинні армійські навички здобув під час навчання на військовій кафедрі одного з цивільних закладів вищої освіти. Нині він є справжнім профі своєї справи та проводить заняття у масштабах усієї бригади.
«Солдати вихідного дня»
Майже щосуботи бійці тероборони збираються в пунктах постійної дислокації та займаються військовою справою, як кажуть, на всі сто. Звісно ж, карантинні обмеження внесли певні корективи в процес підготовки захисників України. Та дух воїна й патріота — головна їхня зброя — залишається незмінно високими.
— Тільки протягом 2020-го бійці бригади ТрО разом з військкоматами та місцевою владою провели приблизно два десятки різних масштабних заходів, — розповідає командир окремої бригади тероборони підполковник Андрій Бородін. — Паралельно думаємо про свою гідну зміну. Тому активно займаємося військово-патріотичним вихованням дітей і молоді.
За його словами, підготовка особового складу кадру та резервістів проводиться за різними напрямками. Приміром, підвищення професіоналізму офіцерів кадру організовується в системі індивідуальної підготовки та на курсах підвищення кваліфікації при трьох вишах оборонного відомства, розташованих на Львівщині, Київщини та Харківщині.
Сьогодні основу частини становлять кілька тисяч воїнів-резервістів і військовозобов’язаних, приписаних до управління бригади чи батальйонів. Військова підготовка здебільшого проводиться в формі «єдиного стрілецького дня». Місцем полігонних занять є тактичні поля чи навчальні полігони Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «ХПІ» та Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Також армійці часто використовують базу загальновійськового полігона окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка, де можна відпрацювати широкий спектр спеціальних і бойових завдань.
До речі, торік бійці харківської бригади набули й першого закордонного досвіду.
Так, зведений підрозділ ТрО залучали до Міжнародних навчань армій країн-членів НАТО в Естонській Республіці «Весняний шторм – 2019».
Як пригадує воїн-резервіст зі Змієва капітан резерву Олексій Муштай, у цій країні вони продемонстрували досить високий рівень своєї підготовки й це підтвердили тамтешні армійці.
— Після презентаційних заходів і спільних занять, ми виступили в ролі ворожих диверсантів та отримали завдання діяти на певній території. Наші можливості тоді скептично оцінили закордонні колеги. Натомість нам удалося трохи «поганяти» по лісах естонських військових і ми таки знайшли слабкі сторони їхньої територіальної оборони. Після завершення навчань ми охоче поділилися із закордонними колегами своїми професійними напрацюваннями, — похвалився боєць ТрО.
Під час занять із «солдатами вихідного дня», як їх часто називають, акцент ставиться на набутті бойових навиків та вмінні швидко ухвалювати важливі рішення. Досить часто для навчання хлопців і дівчат залучають ветеранів АТО/ООС, цивільних лікарів та навіть інструкторів страйкбольних клубів, які чимало знають про дії у складі тактичних груп.
— Не обов’язково брати до рук бойові набої та їхати на військовий полігон, що під час карантину організовувати вкрай складно. І в електронному тирі можна відпрацювати деякі навчальні завдання. До того ж використання сучасних технічних засобів і нестандартних підходів до опанування військової справи тільки приваблюють молодь — майбутнє нашого війська, — вважає комбриг.
Фото автора та з архіву окремої бригади ТрО
