Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 30 вересня 2025 року Президент України присвоїв 42 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
Майже два місяці п’ятеро поліцейських стрілецького батальйону тримали оборону в підвалі зруйнованого Торецька. Серед них був боєць із Тернопільщини Сергій Танасійчук. Без світла, чистого повітря, під постійними обстрілами, поряд із тілом загиблого побратима — вони вистояли. Позицію, яку намагалися прорвати росіяни, ворог так і не зміг взяти.
Про цю історію неймовірної сили та витримки розповіли на сторінці Національної поліції України.
Сергій служить у поліції з 2003 року. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він без вагань долучився до стрілецького батальйону. У березні 2025 року його підрозділ відправили на Донеччину — на позицію під назвою «Вегас».
«Нашим укриттям став підвал два на три метри. П’ятеро в одній ямі. Без виходів, без світла. Але з чіткою метою — не допустити прориву ворога», — пригадує боєць.
Вже з перших днів окупанти почали штурм. Використовували FPV-дрони, газ і запалювальні речовини. «Скиди розбомбили й засипали обидва виходи з підвалу. Ми залишилися повністю заблокованими», — каже Сергій.
У тому бою загинув один із побратимів. Через щільні обстріли евакуювати його тіло не вдавалося. «Щодня ситуація змінювалася. Ворог не полишав спроб прорватися. Прострілювали всі дороги, під’їзди замінували і цілодобово висіли дрони над нами. Через це щоразу переносили евакуацію побратима», — розповідає поліцейський.
Лише на 28-й день вдалося поховати товариша. Самі ж оборонці виживали на мінімальних запасах. «Їжі майже не було. Якщо хтось мав шматок хліба — ділили на всіх. Дрони скидали воду й харчі, але більшість вантажів ворог знищував у повітрі», — пригадує боєць.
Так минуло 56 днів. Позицію ворог так і не взяв. Команда на вихід надійшла вночі. «Ми не бачили трави майже два місяці. Йшли під териконами, бо знали, що поряд ворог. Дорогою нас зустрів український дрон і вже провів до суміжного підрозділу», — розповідає Сергій.
Поліцейські приєдналися до зведеної стрілецької бригади Департаменту патрульної поліції «Хижак». Разом вони ще двадцять днів тримали оборону на околиці Торецька, координували артилерію та брали участь у боях.
Але під час виходу з позиції трапилося найболючіше — зник зв’язок із командиром взводу. «Він отримав поранення, прикрив усіх нас і наш відхід. Саме завдяки йому ми живі», — говорить Сергій.
Попри пережите, поліцейський не зламався і повернувся на службу — тепер інспектором сектору контролю за обігом зброї Чортківського райуправління. За стійкість і мужність його нагородили почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Срібний Хрест».
«Герої — це ті, хто не повернувся. Я лише зробив, що мав. І якби довелося — повернувся б знову, бо війна триває, а країна в нас — одна», — говорить Сергій Танасійчук.
Як повідомляла АрміяInform, український боєць з позивним «Макар» розповів про своє бойове хрещення у Курській області, під час якого він та його побратимами знищили від 30 до 40 вояків російських військових, а ще понад десяток захопили у полон.
