Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
У той час як російська артилерія рівняє із землею цілі селища Донбасу, їхня пропагандистська машина працює не менш інтенсивно, розповсюджуючи абсолютно дикі й бездоказові звинувачення проти ЗСУ.
Чергова хвиля фейків покликана перекласти відповідальність за руйнування та вбивства з країни-агресора — на країну, яка захищається.
Цього разу кремлівські сценаристи презентували нову серію «реальних історій» від «місцевих мешканців», які буцімто бачили, як українські військові:
- застрелили собаку у центрі міста,
- намагалися отруїти воду в колодязі,
- знущались з мирних жителів,
- обладнали бліндаж у дитсадку,
- і, звісно, самі себе обстрілювали, як це зазвичай буває у фантазіях «рашатіві».
Жодного доказу, окрім мікрофона під носом
Усі ці «свідчення» базуються виключно на словах анонімних героїв із розмитими обличчями, які чомусь дуже добре співпрацюють з телекамерами російських журналістів навіть під час активних бойових дій. Жодного фото, відео, незалежного підтвердження чи бодай логіки в наративах — зате багато емоцій, пафосу й штучно доданих вибухів на фоні.
Це вже не інформаційна кампанія — це пропагандистське слайд-шоу для внутрішнього споживача, якому потрібно щось жувати, поки його країна руйнує чужу.
Обстріли мирних і виправдання в стилі «там ховались ЗСУ»
Паралельно російські військові, які методично б’ють по житлових кварталах, лікарнях, школах і ринках, заявляють: «Ми змушені це робити, бо там — українські військові». Цей цинічний прийом не новий. Такий самий «сценарій» росія використовувала в Сирії: якщо хтось не згоден з режимом, його ховають у школі — і все, школа підлягає знищенню.
Але головна мета тут — не лише виправдати терор. А й посіяти зневіру. Нав’язати ідею, ніби ЗСУ — загроза, а російська окупація — «порятунок». Це інтелектуальний аналог ґвалтівника, який після злочину каже: «Та ти ж сама хотіла».
Фейки як зброя: працює по тилах і розуму
Подібні вкиди — це частина бойових дій, тільки не на фронті, а в тилу. кремль активно використовує дезінформацію як зброю масового зневірювання. Мішень — українці, особливо в прифронтових регіонах: аби вони почали боятись не російських «визволителів», а власних захисників.
Сюжети про «звірства ЗСУ» — це не просто брехня, це частина психологічної війни. Ворог намагається:
- розколоти суспільство,
- підірвати підтримку ЗСУ,
- дискредитувати оборону,
- створити картинку для російського населення, що «все не так однозначно».
Якщо зібрати всі вигадані звірства ЗСУ, якими нас роками годує російська пропаганда, то вийде:
- Армія, яка знищує усе навколо, але чомусь воює в себе вдома.
- Військові, які їдять немовлят, але годують цивільних гуманітаркою.
- Люди, які самі себе обстрілюють і ще й плачуть у новинах про це.
Жодних підтверджень фейковим звинуваченням у «звірствах ЗСУ» не існує, бо ці звинувачення вигадані. Це — частина давно знайомої російської тактики: бомбити, вбивати, а потім брехати. Україна не воює зі своїм народом. Україна захищає своїх людей — навіть тоді, коли за спинами цивільних ховаються окупанти.
Ми повинні бачити цю брехню наскрізь. Називати її своїм ім’ям. І не дозволяти ворогу перетворити наш біль на інструмент маніпуляцій.
