Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
Полігон. Лінія горизонту розпечена сонцем, траса виблискує в далині, між лісосмугами — вибухи і дрони в небі. Сьогодні тут тренується батальйон 38-ї бригади морської піхоти. Ми приїхали подивитися, як роблять піхоту, яка витягує бій «на нулі».
Смуга перешкод тягнеться на сім кілометрів. Спека, піт, втома. І ще — дисципліна, бойовий дух і концентрація, яку не зіб’є навіть умовна «розтяжка» під ногами. У цих хлопців немає права на помилку — вони морпіхи. Навіть якщо ще вчора вони служили в тилу, а сьогодні вчаться виживати під вогнем.
Ми приїхали на один із полігонів України, де триває підготовка нових підрозділів морської піхоти. Умови максимально наближені до фронту. В небі — дрони-розвідники, на землі — імітаційні міни. Всі дії фіксуються, аналізуються, повторюються. Виправити можна помилку тут. На передовій — уже ні.
З тилу — в піхоту
— Це хлопці, які прийшли до нас із інших частин: ППО, логістика, технічні підрозділи, — каже командир роти Ростислав. — Тепер вони проходять повний цикл підготовки. Марш, тактика, топографія, вогнева. Все, що потрібно для виконання бойового завдання «на нулі».
Говорить спокійно, впевнено, втомлено. Як людина, яка знає: від його спокою залежить чужа впевненість. Ростислав командує другою ротою, і знає своїх людей в обличчя.
— У кожного з них свій бойовий шлях. Хтось пройшов менше, хтось більше. Але всі вже бачили фронт. Ті, що були в ППО, мають досвід збиття дронів. Тепер — вчаться діяти в ближньому бою.
Ці люди — вже не новобранці, але ще не повністю піхота. Це етап трансформації: з логіста — в штурмовика. І трансформація відбувається не лише фізично, а й у голові.
— Дехто спочатку боявся. Казали: «Піхота — це одразу 200-й». Але після тренувань розуміють — усе залежить від підготовки. Завдання реальні, просто потрібен час і робота над собою.
Піхота — це не про героїзм. Це про системність
Підготовка жорстка: шість днів на тиждень, один вихідний. У цей день тіло ще не встигає оговтатись, а вже знову ранок, знову смуга, знову дрони.
— Ми не можемо розслабитися, — каже Ростислав. — Морська піхота — це еліта ЗСУ. Ми маємо бути в найвищих кондиціях. Інакше — нас не буде.
Смуга перешкод замінована — умовно. Навчальні заряди, міни-муляжі, але дії мають бути справжніми. Дрони з неба імітують атаку. Після «вибуху» на «розтяжці» — група відпрацьовує евакуацію «трьохсотого». Накладають турнікет, оцінюють стан, шукають точку, з якої можна вивезти. І водночас — тримають позицію. Бо в реальному бою ворог не чекає.
— Ми вчимо їх діяти нестандартно. Війна — це не про шаблон. Це про реакцію, мислення, холодну голову, — пояснює командир. — В нас сильна психологічна підготовка. Морпіх — це не просто стрілець. Це солдат, який вміє думати.
Їх обличчя — як дзеркала досвіду
Середній вік хлопців — 30–35. Вони вже бачили життя, у них за плечима — не лише служба, а й особиста історія: родини, бізнеси, втрати, втеча з окупації. Багато хто з них не мріяв бути морпіхом, але життя розставило все на свої місця.
Дивишся на цих чоловіків — і в очах бачиш не страх, а рішучість. Вони прийняли реальність. Навчилися в ній жити. І тепер готуються в ній перемагати.
— До кожного підхід свій. В когось більше витривалості, в когось — швидша реакція, хтось краще читає карту. Ми не женемося за ідеальним солдатом. Ми створюємо злагоджену команду, — каже Ростислав.
Команда — це коли втомлений боєць не мовчить, а підказує новачку. Це коли після маршу ніхто не валиться, а перевіряє побратима: «Усе ок?». Це коли вночі не сплять, бо чекають, коли інші пройдуть вправу, щоб разом піти на обід. Це морпіхи.
Тяжко в навчанні — легше в бою
Ця фраза тут — не банальність. Це система, якою вони живуть. У полі, в пилюці, під дронами, з 20 кг спорядження на собі — вони відпрацьовують до автоматизму кожен рух. Щоб у реальному бою діяти миттєво.
— Зараз у них — десантування з техніки, зайняття позицій, риття окопу, — перераховує командир. — Далі — робота по ситуації: підрив, евакуація, скиди з дронів, штурм умовної позиції. Це не разова вправа. Це день за днем. До того моменту, коли все це стане звичкою.
Звичкою, яка зберігає життя.
Це і є те військо, яке тримає Україну
Ми залишаємо полігон під вечір. Десь іще чути вибухи. Хтось іще відпрацьовує. В небі кружляє дрон. Сонце ховається за посадкою, і здається, що навіть тиша тут — з потом.
Ці хлопці — не герої в телевізорі. Вони — справжні. Не з плакатів, а з землі, багнюки, диму і піску. Вони сміються, курять, сперечаються. Але коли настає команда — кожен знає своє місце.
І ти розумієш: якщо існує щось, що тримає країну — то це саме ці люди. З вогнем у руках і холодом у голові.
Перемога України неминуча. Бо її роблять ті, хто тренується на мінах і дронах. У +30. В пилюці. Щоб потім — вистояти. І перемогти.
Матеріал підготував Юрій Веклич, спеціальний кореспондент Армія FM.
Як повідомляла АрміяInform, морпіхи 38 бригади розповіли про нову підступну тактику ворога на Покровському напрямку.
