Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
І знову на сцені російська пропагандистська вистава з новим «сюжетом»: нібито Збройні Сили України влаштовують «звірства» на території Курської області. Цього разу слідчий комітет рф заявив, що вже понад 54 тисячі жителів Курщини «визнані потерпілими» від дій українських військових. Цифра красива, звучить масштабно — от тільки доказів, як і раніше, нуль.
Ані незалежних джерел, ані підтверджених фактів. Лише чергове гучне «розслідування», яке курує очільник слідчого комітету рф — той самий, що вміє продукувати фейкові трибунали і паперові звинувачення проти українських військових.
У цих історіях усе за знайомим сценарієм: спочатку малюють велику цифру, щоб звучало переконливо. Потім з’являються «свідчення», а потім — мовчанка про те, хто ці люди і чи існують вони взагалі. Логіки і доказів тут немає. Це — класичний інфотерор кремля, спрямований на те, щоб створити картинку «звірств» ЗСУ та перетворити росіян на «жертв».
Насправді Україна послідовно дотримується міжнародного гуманітарного права. Наші військові неодноразово надавали гуманітарну допомогу мешканцям прикордонних російських регіонів — навіть тоді, коли російські дрони і ракети нищили українські міста і села.
Водночас цей російський фейк — ще й спроба відвернути увагу світу від власних злочинів: масованих обстрілів української цивільної інфраструктури, теракту в Охматдиті, щоденних ударів по Сумщині й Харківщині. Класична схема: якщо є злочини — треба голосно кричати про вигадані «звірства» противника.
І головне — це створення основи для чергових «трибуналів» проти українських військових. Трибуналів, де судді й адвокати — ті самі пропагандисти з телевізора. Бо ж комусь у росії треба пояснювати, чому вони досі бомблять сусідню країну й вбивають мирних українців.
Але світ уже знає: ці цифри — лише цифри. Ці «розслідування» — лише частина інформаційної війни, якою кремль намагається приховати свою справжню роль: агресора, а не «жертви».
І тому Україна продовжує боротися — не тільки на полі бою, а й у боротьбі за правду. Щоб розбивати російські фейки й захищати свою землю від тих, хто під вигаданими «звірствами» виправдовує реальні злочини.
