Саме таку неофіційну назву отримали перші в історії випробування взаємодії пілотованого літака з дроном зі штучним інтелектом в ролі напарника на авіабазі Еглін у Флориді (США)…
Десятки знищених ворожих цілей — від бронетехніки та складів з боєприпасами до ретельно прихованих позицій. Це результат роботи підрозділу безпілотних літальних апаратів, який очолює 41-річний Юрій, воїн зенітної ракетної бригади імені гетьмана Пилипа Орлика Повітряного командування «Південь».
Історію бійця оприлюднили на сторінці повітряного командування «Південь»
Юрій був одним із перших, хто добровільно долучився до виконання бойових завдань у складі Зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил, взявши на себе відповідальність за новостворений підрозділ БПЛА. Необхідність та важливість своєї нової місії він усвідомив миттєво.
«Кожен день на передовій — це виклик. Ворог намагається сховатися, але ми завжди повинні бути на крок попереду. Наші дрони — це не просто техніка. Це розум, швидкість, точність», — ділиться командир своїм баченням сучасної війни.
Слова Юрія підтверджуються разючими результатами: його підрозділ філігранно виявляє та уражає десятки цілей, завдаючи противнику суттєвих втрат. Проте війна не прощає помилок, і небезпека чатує на кожному кроці, іноді — буквально за кілька метрів.
Юрій згадує один із таких моментів на Запорізькому напрямку: «То був Запорізький напрямок. Ми працювали майже на нулі, противник був дуже близько. І раптом — вихід, свист, вибух… Машину, в якій ми їхали з позиції, сильно посікло уламками. Їхали на дисках. Думали, не дотягнемо. Але вижили. Бог зберіг».
Наслідками того обстрілу стали поранення та важка контузія. Біль, темрява перед очима — здавалося, це могло зламати будь-кого. Але Юрій вистояв. Після лікування та реабілітації він повернувся до лав побратимів-«орликівців», готовий і надалі нищити ворога. Бо за його плечима — рідна земля, яку не можна віддати.
Військова кар’єра Юрія розпочалася у 2021 році. До цього він здобув цінний досвід служби в правоохоронних органах на рідній Миколаївщині. Саме там, як каже сам воїн, сформувалися його життєві принципи.
«Я добре знаю, що таке присяга, обов’язок і відповідальність перед народом. Саме ці принципи стали для мене міцним фундаментом, коли я свого часу вирішив долучитися до війська. Любов до Батьківщини, вірність і готовність захищати — це не просто слова, а сенс мого життя», — пояснює Юрій свою мотивацію.
Його стійкість, професіоналізм та відвага не залишилися непоміченими. На знак визнання його заслуг Міністр оборони України вручив Юрію іменний пістолет. Проте сам командир ставиться до нагород стримано і підкреслює зовсім інші пріоритети.
«Мої побратими повернулися живими. Оце — моя справжня нагорода!» — впевнено каже захисник. У цих словах — вся суть його служби та відданості справі захисту України.
Як повідомляла АрміяInform, «Ми їхали в бій на танку Т-64 назустріч російським колонам. Минали багато сіл та містечок. І в кожному з них місцеві жителі виходили на узбіччя доріг і проводжали нас у бій молитвами…» — так командир танкового взводу Василь з 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого згадує перші дні повномасштабного вторгнення та переддень запеклих боїв за Макарів у 2022 році.
