Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
На його рахунку близько сотні знищених росіян, а також десятки уражених одиниць техніки.
АрміяInform розповідає історію професійного геймера, який долучився до лав 100 окремої механізованої бригади та використовує свої скіли для знищення окупантів.
«У мене брат воює, я не міг його кинути»
Вчився в коледжі за спеціальністю пасажирські авіаційні перевезення і якоюсь мірою нині займаюся авіаційними перевезеннями. Але вже для особливих «пасажирів», жартує про свою роботу Назарій з позивним «Джокер». Він — пілот ударних FPV-дронів у батальйоні безпілотних систем Voron. До ЗСУ долучився близько двох років тому.
«Я пішов захищати Батьківщину, як би банально це не звучало. Але так і є. А ще в мене брат воює з самого початку широкомашстабки. Я не міг його так кинути».
«Досвід комп’ютерних ігор дає значну перевагу»
Назарію 23 роки і він родом з Луцька. Говорить, що коли вирішив підписати контракт, то одразу знав, чим займатиметься — безпілотниками. З 15 років активно грав в комп’ютерні ігри та згодом став професійним гравцем з Counter-strike.
«Я відразу зрозумів, куди мені треба йти. Та й коли прийшов, то тут теж одразу зрозуміли, куди мене направити. Так і вийшло. Насправді досвід комп’ютерних ігор дає значну перевагу. Мікроконтроль, моторика рук, реакція. Також ти маєш продумувати все наперед. Все це дуже вирішує».
Свій позивний «Джокер» отримав від побратимів. Буквально в перші тижні після того, як з навчального центру потрапив у «Сталеву сотку».
«Зайшли ми якось в бургерну в одному з прифронтових міст. І коли я їв, то від кетчупу на обличчі утворилася така посмішка, як у Джокера у фільмі. І мені сказали, що тепер я буду „Джокером“. Так воно й причепилося»
«Залетів прямісінько в під’їзд будинку, де ховалися ворожі штурмовики»
У фільмі Джокер — лиходій, який тримає у страху ціле місто. Наш же «Джокер» також тримає у страху, але лише тих, хто зі зброєю в руках прийшов вбивати українців. За час служби Назарій знищив близько сотні ворогів та уразив кілька десятків одиниць різноманітної техніки. Каже, що точну кількість назвати не може, вже давно перестав рахувати. Особливо після того, як його підрозділ потрапив під Очеретине. Адже там щодня щось уражалося. Але якісь цікаві моменти в пам’яті зберігає.
«Особисто для мене був цікавим такий момент. Мотоциклісти в’їхали в під’їзд будинку в Торецьку. Я летів на „оптоволокні“. Дуже складно було залетіти туди, але мені вдалося. І я влучив прямо в бензобак мотоцикла. Звісно, це не така вже й „жирна“ ціль. Але те, як я залетів, це показник скіла».
За словами Назарія, робота по мотоциклах зараз звичайна справа. Ворог постійно їх застосовує. Нещодавно вдалося зупинити великий штурм, який здійснювався лише на мотоциклах.
«Тільки ми за день уразили 7 мотоциклів. Ще був момент. Двоє ворожих штурмовиків на мотоциклі намагалися через „Забалку“ (район у Торецьку) прорватися на Щербинівку. Я мав їх перехопити. Я розумів, що в „Забалці“ цього не зможу зробити, бо там губиться зв’язок. Тому запропонував зробити їм засідку в полі. Просто „завис“ там і чекав. І це спрацювало. Вони на мене виїхали і я залетів чітко. Один одразу став „200“. Інший „300“, але його добили. Я хвилювався, що якщо не вгадав з напрямком, то можу підставити своїх. Бо якщо б штурмовики доїхали, то довелося б якось їх вибивати потім».
Були й більш «важкі» цілі, згадує Назарій. Наприклад, танк, який було дуже складно спалити.
«Коли ми допомагали в Красногорівці, то там кожен день були штурми. Штурмували важкою технікою — танками, „бехами“, „мотолигами“. І там був момент, коли ворожий танк заїхав нашим у тил. І я його „довбав“ тоді. У підсумку спалив йому двигун. Загалом, танчик спалити дуже не просто».
«Яка б не була мотивація у ворога, у нас вона більша. Ми за своє воюємо»
Серебрянське лісництво, Білогорівка, Очеретине, Красногорівка, Торецьк — такий бойовий шлях вже пройшов «Джокер». Говорить, що за цей час так і не знайшов відповіді, що мотивує ворога ходити в такі самовбивчі атаки?
«Ось беремо в полон їхніх штурмовиків. Вони кажуть, що там всі невмотивовані. А наступного дня знову заїжджає купа техніки зі штурмовиками. Вони ж розуміють, що це практично квиток в один кінець. І все одно лізуть».
За словами Назарія, також ворог має велику кількість дронів. Але перевага в якості залишається за українськими дронарями.
«За рахунок чого перевага в якості? Ставлення до роботи, підготовка, а також мотивація. Яка б у них не була мотивація, але у нас вона більша. Ми за своє воюємо».
Нещодавно Назарій пройшов навчання на новий тип ударних дронів. Тож скоро противнику на фронті стане ще складніше.
