Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Свою майбутню професію Славко Єрмачков обрав ще шестикласником — раз і назавжди. Понад пів століття тому хлопець захопився радіоспортом і саме тоді вирішив: буду військовим зв’язківцем.
Укриті сивиною події прожитих років лишили у спогадах незабутні курсантські будні, перипетії офіцерської служби, шляхи професійного зростання та сімейні клопоти. Нині підполковник запасу Єрмачков — викладач циклової комісії підготовки миротворчого контингенту 179-го навчально-тренувального центру військ зв’язку, автор та ініціатор впровадження новітніх методик викладання технічних дисциплін. А ще — майстер спорту міжнародного класу з радіоспорту, керівник першої й досі єдиної у ЗСУ аматорської дитячої колективної радіостанції.
Навіть у вік сучасних технологій та новацій азбука Морзе у тренді
— Радіозв’язок для мене не тільки професія та спорт. Коли поринаєш у вир герців та частот, наче потрапляєш у казковий світ, — коментує пан В’ячеслав. — Робота ключем і вміння встановлювати радіозв’язок — невіддільна частина профпідготовки військових зв’язківців. Винахід Морзе й дотепер відіграє важливу роль у забезпеченні зв’язку, особливо на великих відстанях. Наприклад, з особовим складом миротворчого контингенту у країнах Європи, Азії й Африки. До слова, останні 15 хвилин кожної години всі радіоаматори світу на визначеній частоті, як то кажуть, слухають етер щодо наявності сигналів SOS від тих, хто потребує допомоги.
За його словами, в поєднанні з прогресивними видами зв’язку «морзянка» не втратить актуальності ще довгі роки. Тому на базі аматорської радіостанції із задоволенням проходять факультативні заняття й військові навчального центру, курсанти Військового коледжу сержантського складу імені Героїв Крут, і численні охочі радіоаматори зі всієї України.
Як працює єдина в ЗСУ аматорська дитяча радіостанція
Педагогічну діяльність ветеран органічно поєднує з історико-дослідницькою роботою. Вже близько десяти років очолює унікальний музей військ зв’язку, що діє на базі навчального центру. Але все ж головним захопленням військового ентузіаста є його улюблена дитяча аматорська колективна радіостанція. За майже дванадцять років її існування навички зв’язківців здобули близько 150 осіб. Щонайменше десять відсотків з них надалі обрали військову кар’єру.
— На жаль, через карантинні обмеження у нашого спортивного колективу, в якому — здебільшого полтавські школярі віком від 11 до 17 років, вимушені канікули, — розповідає В’ячеслав Іванович. — Але цей час використовую для оновлення матеріально-технічної бази гуртка, активно готуюся до чергових змагань на національному, європейському та світовому рівнях. Радіозв’язок умовностей не визнає, тому навички підтримуємо в усілякий доступний спосіб.
Керівник гуртка з гордістю продемонстрував десятки дипломів і відзнак за участь у чемпіонатах усіх рівнів, зазначивши, що полтавські юні спортсмени незмінно входять до п’ятірки найкращих в європейському рейтингу й в десятку провідних зв’язківців у світовому.
— Неможливо втомитися від життя, коли робиш не просто корисну, а справді цікаву справу, — промовив на завершення з легкою усмішкою ветеран. — А коли маєш заповітну мрію й поготів.
А понад усе майстер-зв’язківець мріє, щоб улюблений п’ятирічний онук Кирило у майбутньому прийняв естафету захоплення та військову професію дідуся.
