Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Прикриваючи відхід побратимів, вів бій проти двох танків. Один знищив, а другий не встиг…
Штаб-сержант Олександр Маслак поліг смертю хоробрих під час боїв за Маріуполь. «Я до сих пір не вірю, що більше не побачу рідні очі, не почую ніжний голос, не відчую тепло рук, я все ще чекаю на нього. Я відчуваю, що він поряд з нами», — говорить дружина Дар’я.
Олександр народився 4 лютого 1982 року в місті Торез (нині — Чистякове) Донецької області. З юнацтва захоплювався футболом, а з часом став відвідувати секцію з важкої атлетики.
У 2000 році був призваний на строкову службу до Державної прикордонної служби України, яку проходив у Маріуполі. Після закінчення підписав контракт, служив на Сумщині у 2004-2008 роках. У 2009 році закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ за фахом юриста, працював на приватних підприємствах. У 2017-2018 роках знову повернувся на службу до підрозділу Сумського прикордонного загону, а у 2019-му пішов служити в 1-й прикордонний загін у Маріуполі, брав участь в АТО/ООС на сході України.
А у вільний час Олександр полюбляв історичні фільми, захоплювався риболовлею. Та найбільшою радістю була родина. У Маріуполі чоловік створив сім’ю, в якій народився син, знайшов друзів, будував плани на щасливе майбутнє. «Ми з Олександром були настільки щасливі, що було таке відчуття, що ми знаємо одне одного все життя. Ми були рідними душами, і дуже хотіли бути разом назавжди. Саша навчив мене жити справжнім життям, з ним я відчула, як це бути коханою та щасливою жінкою», — говорить Дар’я. Востаннє вони були разом за кілька днів до початку повномасштабної війни.
З 24 лютого 2022 року штаб-сержант Олександр Маслак разом із побратимами обороняв Маріуполь від окупантів. Він обіймав посаду інспектора прикордонної служби 3-ї категорії групи вогневої підтримки прикордонної служби «Сартана» 1-го прикордонного загону ДПСУ. У складі свого підрозділу одним із перших зустрів ворога в бою на околицях селища Сартана.
«Коли я очолив відділ прикордонної служби „Сартана“, Олександр був на посаді контролера. Але потім ми його перевели у відділ вогневої підтримки. З початком повномасштабного вторгнення він виконував у Маріуполі бойові завдання у складі мобільних груп — нищив бронетанкову техніку противника. Горів бажанням завдати ворогу якомога більше шкоди», — згадує колишній командир Олександра Маслака підполковник Антон Ліщинський. У важких умовах повної блокади Маріуполя, під безперервними ракетними обстрілами, мінометним вогнем та постійними ворожими атаками Олександр із побратимами вели запеклі бої з росіянами майже впритул.
17 березня 2022 року група прикордонників на чолі з Олександром вступила в бій з ворогом в одному з районів міста. Позиція оборонців була в багатоповерхівці. Кілька годин захисники відбивали атаки ворожої піхоти, не даючи просунутись. Під час бою українські прикордонники полонили 10 росіян, але ворог почав обстрілювати позицію з танків. Олександр наказав підлеглим перейти на іншу бойову позицію, а сам прикривав відхід побратимів. Стримуючи просування ворожої бронетехніки за допомогою протитанкового ракетного комплексу NLAW, прикордонник уразив ворожий танк разом з екіпажем. Але внаслідок прямого влучання з другого танка Олександр загинув. Захисникові було 40 років.
«Для будь-якого командира мати такого підлеглого, як Олександр Маслак, — щастя. Він був завжди позитивним, з гарним почуттям гумору, ерудованим, тактовним. Завжди з повагою ставився до побратимів — як до старших, так і до молодших. Вмів приймати раціональні та розумні рішення, завжди був готовий прийти на допомогу. А ще був безстрашним», — говорить Ліщинський.
Поховали захисника майже через рік, 25 лютого 2023 року, на Алеї Слави Баранівського кладовища в Сумах. У воїна залишились дружина, син, донька, батьки та сестра.
«Батько був дуже позитивною людиною та завжди намагався знаходити щось кумедне та забавне в багатьох ситуаціях. Він робив усе, що тільки було йому під силу, щоб рідні йому люди вірили та були налаштовані на кращий розвиток подій. Навіть за два дні до початку повномасштабного вторгнення він промовив, що ми зараз не прощаємося, хоча я впевнена, що він знав: пекло ось-ось почнеться. Наша зустріч тоді була останньою», — говорить донька Євгенія.
Указом Президента України від 28 серпня 2023 року Олександру Маслаку було посмертно присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Також посмертно захисникові було присвоєно військове звання майстер-сержанта.
Слава Герою!
Тетяна Тиндик
Фото: ДПСУ
За матеріалами: ДПСУ, Книга пам’яті органів системи МВС, Велика українська енциклопедія
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
