У Чернігові оголосили вирок місцевому блогеру Григорію з ніком «Звичайний хлопець», який на своєму YouTube-каналі розповідав, як чинити опір співробітникам ТЦК. Про це йдеться у вироку…
Можете зробити експеримент. Введіть на пошуковій сторінці слово «атовець». І побачите, що хтось наклав на себе руки, хтось зарізав на зупинці людину. Іноді складається враження, що ветерани тільки цим і займаються. Поодинокі випадки проросійські сайти видають за систему й розганяють « зраду» в інтернеті.
На противагу цьому АрміяInform і надалі формуватиме позитивний образ ветерана. Який не боїться роботи, якого поважають побратими і в цивільному житті, й який має досвід реалізації успішних проєктів.
Нашому кореспонденту пощастило застати у Києві одного з таких ветеранів – Олександра Чуба. Пощастило тому, що він мав кілька днів на перепочинок, а далі вирушав у дорогу – на четверту зміну табору «Строкаті Єноти», організатором якого він є. Як відпочивають діти в таборі, чого їх навчають, читайте в нашому матеріалі
Дитячий табір – класна ідея!
-Мені 32 роки. Я доброволець Добровольчого Українського Корпусу. Починав у Нацгвардії, під Слов`янськом… У жовтні 2014-го мене поранило у Донецькому аеропорту, і після того активна участь у війні закінчилася. Дуже люблю мандрувати на велосипеді, на лижах, – розповідає Олександр.
З його слів, з 2011 року із друзями як хобі організовував маленькі наметові табори на Київщині. На 30 дітей максимум.
-Після поранення потрапив до США. Велосипедом проїхав всю країну – 10 тисяч кілометрів від Флориди до Каліфорнії! За цей час відновив ногу. Отримав стільки позитиву! Хотілося цим поділитися, віддячити світу за все, що здобув після поранення. Мене вилікували, я відновився за рахунок подорожі, під час якої зустрів купу цікавих людей – українців, американців… Якось я сплавлявся Десною – від Батурина до Києва. Проходив місце, де був дитячий табір «Ніжинського СільМашу», в якому відпочивав колись. Я зупинився. Там вже нічого не було. Побув трохи й подумав: а справді, дитячий табір – це ж класна ідея!
Вирішили масштабно ризикнути і провести чотири зміни
Співрозмовник згадує, що тоді соцслужба ДУК-УДА запропонувала відправити дітей ветеранів на відпочинок.
-Я й кажу: давайте організуємо. Мій друг Владислав Кириченко – засновник Унежу (локація на Івано-Франківщині, де відбуваються тематичні освітні та художні студії, фестивалі, молодіжні табори. – Авт.). Ми познайомились на війні, він віз нас на передову. Як волонтер В`ячеслав дуже активно допомагав і армії, і добровольчим формуванням… Поїхали до нього, бо в Унежі збудовано простір для відпочинку дітей. Зробили у 2016 році перший табір на 54 дитини. В основному то були діти військових та ветеранів-добробатівців. Торік організували табір на 60 дітей. Зрозуміли, що можна це робити. Нам сподобалося. Цієї зими провели Різдвяний табір. А влітку вирішили зайти з масштабним проєктом: ризикнути і провести чотири зміни. За три з них у нас було понад 100 учасників. І в одній, з якої щойно повернувся, – 40 дітей.
Олександр каже, що фінансово їм допомагають доброчинці з усього світу.
-Якщо брати категорію «діти загиблих і тяжко поранених», то вони відпочивають безкоштовно – за рахунок доброчинців. Харчування, обладнання, рафтинги – це все коштує грошей… Цього року ми виграли конкурс Міністерства молоді та спорту. Змогли за їхньої підтримки провести цілу зміну, на якій 70 місць для дітей учасників бойових дій фінансувало міністерство, ще 30 – діаспора з усього світу.
Чуб розповідає, що «Строкатих Єнотів» підтримують ветеранські організації, PizzaVeterano, Міністерство ветеранів, гірська оперативно-рятувальна служба, команда «TURE».
Тактична підготовка старших дітей дає їм розуміння зброї
-Частина дітей у нас – завжди з родин ветеранів. Для них діє спеціальна цінова пропозиція. Дитина не з родини ветерана теж може тут відпочити, але вже за власний кошт… Тривалість зміни – 10 днів, тому розуміємо, що не зможемо перевиховати дитину. Але зможемо дати новий досвід. Тут є творчий блок – це майстер-класи. Туристичний блок – передбачає заняття на навісній стінці, на переправах, роботу зі спорядженням, походи, виживання, рафтинг. Є інтелектуальний блок – це заняття з розвитку критичного мислення, з англійської. І підготовчий блок – там даємо основи домедичної допомоги, поводження з небезпечними предметами, бо живемо у країні, яка воює. Щоб діти знали, що воно таке й не хапали руками, якщо побачать, бо це потенційна небезпека. Є і тактичний вишкіл – для старших даємо розуміння, що таке зброя, як з нею правильно поводитись. Інструктори-ветерани показують, як рухатись зі зброєю. Потім на страйкболі все закріплюємо.
Зі слів Олександра Чуба, батьки хочуть, щоб у дітей виникали емоції цікавості й вони навчилася чогось нового.
-Через активне дозвілля, ігри намагаємося показати на власному прикладі, що таке справжній громадянин… Батьки віддають дітей у табір, бо є довіра до нас. Були малюки з Донецької, Луганської областей, Криму – в основному з родин учасників бойових дій. Ми хотіли підкріпити їхнє переконання, що вони такі самі українці. І що патріотом бути – це круто! Познайомили їх з дітьми із Закарпаття, Львівщини. Хотіли, щоб вони зрозуміли: ми всі одна країна.
Головне в таборі – повага
Ветеран стверджує, що в таборі є правило – розмовляти державною мовою. Також англійською – мовою міжнародного спілкування.
-Мені не треба, щоб виключно державною мовою спілкувалися. Важливо, щоб діти виявляли прагнення. Якщо ж нехтують, ігнорують, то на підставі наших правил можу відправити додому. Теж саме – якщо б`єш дівчину, вживаєш нецензурщину… Якщо батьки дитини думають, що з нею тут панькатимуться, то це не так. Табір вимагає відповідальності та мінімального рівня спортивної підготовки.
Організатор «Строкатих Єнотів» зазначає: головне у таборі – повага. До себе, до інших, до природи, й до країни, в якій живемо.
Фото – АрміяInform та з Facebook-сторінки «Строкаті Єноти»
