Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Повітряні Сили вдосконалюють процес і сценарії пошуково-рятувальних операцій льотчиків, які катапультувалися. Один із таких тренінгів відбувся в межах льотно-тактичного навчання на Київщині.
«Кейси» на будь-який випадок
Нагадаємо, це навчання відбувалося з авіаційною ескадрильєю 40-ї бригади тактичної авіації на аеродромі базування, де окремим питанням розглядались дії пошуково-рятувальних груп після імітованого збиття літака й катапультування льотчика.
Як розповів АрміяInform начальник пошуково-рятувальної парашутно-десантної служби Командування Повітряних Сил полковник Руслан Король, до операції порятунку пілота залучали пошуково-рятувальний загін Повітряних Сил, спецпідрозділ СБУ «Альфа», фахівців Сил спецоперацій і спецпризначенців Військової служби правопорядку. Головна мета – відпрацювання комунікативних моментів та взаємодії між спецпідрозділами. Для пошуку та евакуації використовували два вертольоти Мі-8 та два бронеавтомобілі.
Ми не можемо докладно описувати весь процес пошуково-рятувальної операції. Протоколи дій груп спецпризначенців у таких випадках знає вкрай обмежене коло людей. І це логічно. Можемо лише запевнити, що Повітряні Сили розробили «кейси» на будь-який випадок. Особовий склад пошуково-рятувального загону (ПРЗ) регулярно тренується, а командування постійно вдосконалює нинішні сценарії.
Варто підкреслити, що в довоєнний період дії українських та російських рятувальників були практично ідентичними. Причина – радянський спадок. Однак від початку агресії і перших втрат в українській авіації постала гостра потреба швидких кардинальних змін.
Що сталося після того, як ворог підбив наш винищувач
До процесу перетворення й підвищення ефективності ПРЗ активно долучилися партнери з Північноатлантичного альянсу. Матеріально-технічна допомога, обмін досвідом, спільні навчання, робота іноземних інструкторів в Україні, навчання наших спеців за кордоном… За кілька років український рятувальний загін перетворився на підрозділ цілком натовського рівня… Але давайте повернемося до нашого льотно-тактичного навчання.
За сценарієм, під час повітряного бою над контрольованою противником територією ворог підбив наш винищувач. Льотчик вимушено катапультувався з некерованої машини. Після успішного приземлення він згорнув парашут і рушив до найближчої лісосмуги. Там замаскувався, вийшов на зв’язок, повідомив про час і координати місця події.
За ним одразу вирушили пошуково-рятувальні групи. Першими прибули спецпризначенці «Альфи». Вони парашутним способом висадилися неподалік зазначеного місця, провели розвідку місцевості, знайшли пілота. У схожих випадках діяти слід миттєво і якомога непомітніше. Зі стовідсотковою впевненістю можна вважати, що на пошуки збитого пілота ворог теж направив пошуковиків. Адже захопити чужого льотчика – неабиякий успіх для будь-якої з воюючих сторін.
Водночас з «альфівцями» у районі приземлення діяли ще дві наші групи – ПРЗ Повітряних Сил, які теж спустилися на парашутах, і бронегрупа зі спецпризначенцями ВСП. Їхнє завдання – вогневе прикриття евакуації, якщо виникне потреба. А поки що… Специ СБУ вивели льотчика в розвіданий район із придатною для приземлення вертольота галявиною і стали чекати на евакуацію…
Групи прикриття вступили в бій з ворожим підрозділом
Постріли зі стрілецької зброї пролунали із сусідньої зеленки водночас зі звуками лопотіння в повітрі. Вертоліт наближався до імпровізованого майданчика, позначеного навхрест складеним гіллям. Групи прикриття вступили в бій з ворожим підрозділом. Шквальним вогнем змусили ворога відмовитися від своїх задумів і відступити. А підрозділ евакуації разом із пілотом стрімко здолав кількасот метрів від лісосмуги до майданчика. Швидке завантаження на борт – і вертоліт розчинився у хмарах. За ним, посідавши на броню, рушила група прикриття, звернула в лісок і остаточно сховалася за деревами.
Кілька хвилин дійства – і ніби нічого й не було. Врятований льотчик із спецпризначенцями радісно летить додому. Бронегрупа мчить лісовою дорогою до своїх. На галявині зосталось лиш навхрест гілля, листя якого почало сохнути під палючим сонцем.
