Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Знайомтеся: операторка БПЛА 411 окремого батальйону безпілотних авіаційних комплексів Анастасія з позивним «Ада».
Їй 32 роки, вона пілот FPV-дрона, і до лав Сил оборони потрапила дуже креативно: каже, що мобілізувалася через Tinder — додаток для знайомств.
Фотокореспондент АрміяInform Віталій Павленко поспілкувався з військовослужбовицею: запитав про її мотивацію служити, мрії після перемоги, специфіку служби в аеророзвідці та чимало іншого.
Із ІТ — в аеророзвідку
У ЗСУ знайшла вакансію через платформу для знайомств Tinder. Я дуже довго шукала, як мобілізуватися через Lobby X. Надіслала їм своє CV, напряму писала різним підрозділам, та мені ніхто не відповідав. Але в тіндері мені хтось із військових написав, і я з ним порадилась, що мені робити. У результаті він почав мене хантити у свій батальйон. Так у квітні 2023 року я потрапила у військо, в підрозділ аеророзвідки.
Так, я мобілізувалася через Tinder. Бо приходиш в ТЦК, а тобі кажуть: іди додому, готуй борщі, народжуй дітей… І ніхто не хоче з тобою розмовляти.
До війни я працювала в ІТ-компанії. В якийсь момент зрозуміла, що не можу спостерігати за війною з цивільного життя, почала рух у бік ЗСУ. Пройшла курси та тренінги з професійного навчання володіння зброєю.
Аеророзвідка — це єдиний напрям, про який я взагалі не думала. Коли зрозуміла, що буду тут працювати, купила собі пульт, поставили симулятори, отже, почала потроху літати. Усі базові знання та навички в мене вже були.
Не треба бути «шумахером»
Я літаю максимально повільно, керуючи своїми рухами… Стежу, щоб не сідав заряд акумулятора. Розумію, що в мене дуже мало часу на розрахунок своїх дій, поки працює ворожий РЕБ, інколи пропадає сигнал, багато чинників… На моїй службі не треба бути «шумахером» — ти задалеко не залетиш, можна швидко посадити батарею, закрити антену, втратити борт…
Що для мене є важким у ЗСУ?.. Сексизм і совковщина. Хоча в нашому підрозділі такого немає. Але я зустрічала це раніше. Так, десь до цього звикаєш, десь — пропускаєш повз. Але якщо в цивільному житті ти можеш уникнути неприємного співрозмовника чи змінити коло спілкування — то в армії так не буває.
Я вважаю, що солдатам в армії треба давати більше часу на відпочинок. Багато хто вигорає і не може виконувати якісно своє завдання. Нелогічно максимально зношувати людину, щоб вона не змогла працювати. А навчати нових важко і часу немає. Нові не приходять, мало охочих, це замкнуте коло. Я востаннє була у відпустці 9 місяців тому, у вересні 2023 року.
Вважаю, що треба бути підготовленим у будь-якому разі. Я хотіла або в піхоту, або в штурмовики. Але розумію, що профіту від мене більше пілотом БПЛА…
«Під час роботи я не відчуваю емоцій»
Мій приклад служби у ЗСУ вплинув на одну з моїх найкращих подруг — вона стала волонтером. Допомагаю їй з контентом — вона збирає допомогу для війська.
Раджу обирати собі спеціальність у війську, враховуючи свої бажання та можливості, цивільний бекграунд, те, де ви будете найбільш ефективні, що вам буде подобатись і буде до душі.
Не звертайте уваги, що ви дівчина, і буцімто не зможете керувати танком, чи медикинею — бо це дуже важка робота. Все потрібно підбирати конкретно під людину, і стать тут не відіграє ролі.
Як я відпочиваю нині? Є мінімальні вправи: попити кави під улюблену музику, намагаюсь займатись на барабанах, граю на електронному PADі, це такий тренувальний інструмент. Можна книжку почитати, але не щодо роботи, звичайну.
Під час роботи я не відчуваю емоцій: виконала завдання, переходжу до іншого. Емоції з’являються після того, як попрацювала на позиції: коли десь КАБи лягають, то адреналінчик є. І це відчуття сильніше, ніж на музичних фестивалях. Або просто інше. Адреналін від війни нічим не заміниш.
«Гарно зроблена робота — це коли ціль знищена»
Щодо роботи я намагаюся бути максимально сконцентрованою, виконувати її якісно. І це не тільки пілотування, а ще й купа різної іншої роботи: ретранслятор підняти, коригувати, куди інший пілот летить, відстежувати одночасний стрім, роботу екіпажу, координаторів, які не поруч тощо.
Для мене робота гарно зроблена — це коли ціль знищена.
Але ти не завжди це розумієш: треба підтвердження, мають бути свідки. А дуже часто практика показує, що ти можеш не долетіти, в останній момент дрон падає, зникає радіозв’язок. Якщо відео зникає, то ще можна по інерції долетіти в ціль. Був момент, коли в мене злетіло відео, а мені треба було пролетіти метрів сто та підвернути. Тоді більше елемент удачі спрацював, але мені це вдалося. І це реально круто: летіти без картинки, коли зв’язок цифровий, а не аналоговий. Це називається «долетіти до цілі на інтуїції». І так збіглося, що в когось на стрімі зафіксувалось це ураження.
Нещодавно придбала ляльку вуду російського солдата. Таке роблять під замовлення: влаштовують аукціони, на ці кошти купують для війська різні штуки. У іграшки в наборі є чорний пакет, вона дуже гарно зроблена. Майстриня робить римейки по конкретних військових росіянах, яких вона знайшла, з фотографій у мережі.
-
- Фото: Віталія Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталія Павленко / АрміяInform
-
- Фото: Віталія Павленко / АрміяInform
