Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
У столиці військові, які втратили кінцівки на війні, провели відкрите тренування з футболу.
— Правою давай — ой, а де права? Ти ба яка прикрість.
— Спокуха, він лівша.
Такі діалоги можна почути на полі, де відбувається тренування команд з ампутіфутболу «Шахтар Сталеві» і Pokrova Lviv AMP . Потом і гумором військові, які втратили кінцівки, долають наслідки фізичних і психологічних травм.
Деякі з них до поранення футбол навіть по телевізору не дивився, хтось займався іншими видами спорту. І тепер, після десятків оперативних втручань, нескінченних стін шпиталів і лікарень, нерухомості і болю, гра стала справжньою реабілітацією. Коли пригніченість змінюється на приємний тонус тіла і духу.
Формат ампутіфутболу такий — у воротарів немає однієї руки. Польові гравці без ноги грають на милицях. Немає положень поза грою. Тайм триває 20-25 хв.
В Україні наразі існує лише три таких клуби, тренери закликають створювати нові команди і мріють про чемпіонат.
«Важливо долучати інші клуби до нашого ком’юніті, щоб команд з ампутіфутболу ставало більше. А такі відкриті заходи потрібні, щоб бійці, які зараз вагаються, подивилися, наскільки це круто і прийняли рішення відвідати тренування. Це приклад не просто гри — це приклад важливих рішень. Подолання, рух далі. Особисто мене в них захоплює те, що вони кожен прийняли виклик і не один. І те, що ми зараз бачимо на полі — один з тих викликів. Вони не зізнаються, коли в них щось болить. Це я помічаю, що змінилися рухи, розумію, як їм важко. А в них очі горять. Жагою до життя, жагою до перемог», — розповів головний тренер «Шахтар Сталеві» Богдан Білько.
Фото автора
