Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
У те, що куля ворожого снайпера обірвала життя саме Віталія, рідні повірили не відразу. Десятки дзвінків, безліч запитань та уточнень заради одного – аби це все жахіття виявилося неправдою. Проте ще зовсім юний, але такий досвідчений та мужній Віталій Лімборський назавжди залишиться 24-річним…
Віталій народився на Кіровоградщині. Рідні розповідають, що хлопець змалечку захоплювався футболом та завжди допомагав батькам по господарству. Подорослішавши, він вирішив піти на контракт у батальйон охорони і обслуговування Оперативного командування «Південь». Добре зарекомендував себе на службі, тож командування підрозділу без вагань направило Віталія для проходження курсу сержантської підготовки в один із навчальних центрів Збройних Сил України.
– Скажу чесно, побачивши його військову та фізичну підготовку, вмотивованість та потенціал, я агітував його перевестися в наш полк. Але Віталік був непохитним, – пригадує Олександр, який служить у ССО та познайомився з хлопцем саме під час навчання. – Він був цікавим співрозмовником та справжнім другом. І досі не віриться, що згадувати його доводиться в минулому часі.
Після того, як боєць отримав звання молодшого сержанта, його відправили в розпорядження бригади імені Лицарів Зимового Походу. Призначили на посаду командира відділення, якраз перед виходом бригади в район проведення ООС. Тож хлопець без вагань визвався у відрядження.
«Те, що я підписав контракт і став молодшим сержантом, відкрило нові горизонти у моєму самовдосконаленні, – говорив Віталій після вручення погонів. – Рідні пишаються мною, особливо мама. А для меншого братика Антона, можливо, колись буду прикладом для наслідування».
Мар’їнка – одне з найнебезпечніших місць в ООС, яке не тільки обстрілюють з різнокаліберного озброєння, а й постійно працюють снайпери. 26 травня було звичайне чергування. Віталій стояв біля бійниці й вів спостереження. В одну мить куля снайпера забрала життя 24-річного бійця…
…Коли Віталій Лімборський повертався додому в рідні Суботці, знам’янці зустріли героя на колінах. Ані дощ, ані шалений вітер, не завадили землякам віддати шану захиснику Батьківщини…
– Прощавай, брате! – казали нащадки Лицарів Зимового Походу. – Ми пам’ятатимемо!
