У минулому літаючі дрони успішно і не дуже використовували не лише під час ведення війн, але й у цілком мирних сферах. А часом безпілотники й поготів відігравали абсолютно…
АрміяInform розповідала читачам про те, як працює OSINT-розвідка. У другій частині інтерв’ю засновник і виконавчий директор агентства бізнес-розвідки Molfar Артем Старосєк розповів про те, як мінімізувати ризики, щоб до наших не прилітало, а також що не можна знімати під час війни.
— Ваші поради — як мінімізувати подібні ризики, щоб до наших не прилітало?
— Це дуже критичний момент. У нас є партнери, це музичний гурт «Спів братів». Вони якось їздили на фронт робити концерт для хлопців, ну і записали звідти відео — хотіли зробити з цього кліп. Вони бачили наші розслідування, тож прийшли до нас і кажуть: можете передивитись відео, аби чогось зайвого випадково не засвітити, або потрібно щось вирізати. У результаті вони вирішили взагалі не публікувати цей кліп.
Цих чутливих моментів дуже багато: не можна фотографувати обличчя військових, оскільки можуть постраждати їхні родини, бо сьогодні знайти людину за фотографією можна буквально у два кліки.
Не можна фотографувати обличчя військових, оскільки можуть постраждати їхні родини, бо сьогодні знайти людину за фотографією можна буквально у два кліки
— Що не можна знімати під час війни?
— Не можна фотографувати шеврони, номери техніки, та й взагалі військову техніку на фоні помітних об’єктів чи ландшафтів. Наприклад, тобі здається, що це просто поле і трава, але там, наприклад, може бути якісь телеграфний стовпчик, стільникова вежа, ЛЕП або промислова труба. Є програми, куди можна завантажити фотографію трави і воно показує, в якому регіоні є така рослинність, і ти можеш суттєво звузити коло пошуку. В принципі, якщо у тебе є команда з 30 людей, вони можуть за день все передивитися. Особливо важливо не фотографувати ключові об’єкти — це може бути унікальна церква, або добре впізнаваний будинок культури.
Є програми, куди можна завантажити фотографію трави і воно показує, в якому регіоні є така рослинність, і ти можеш суттєво звузити коло пошуку.
Ну, і окреме питання до блогерів та пересічних громадян, які постять в сторіз фотографії чи відео роботи ППО на фоні міської забудови… Сьогодні по фрагменту фото якоїсь будівлі і маршруту прольоту знайти, де це знаходиться, то справа на пів години-годину, а потім туди прилітає.
І про журналістів був кейс, коли вони приїхали на танковий завод знімати репортаж, а потім туди через три дні прилетіло.
Є питання також і до посадовців, які приїжджають урочисто відкривати завод чи лікарняний штаб. Хтось помпезно щось відкриває, а потім від цього страждають люди.
Іноді краще промовчати і просто тихо усміхатися
Так само це стосується і наших успіхів — мені здається, що іноді про успішну роботу та певні тактичні хитрощі треба розповідати після війни. Звісно, що росіяни спостерігають за тим, як ми пишаємося своїми здобутками. Вони роблять висновки і далі це вже не працює. Тому іноді краще промовчати і просто тихо усміхатися.
Треба бути обережнішими з інформацією — ось я окреслив, як працює наша команда. Але якщо порівняти Україну і росію, то у нас явно менше ресурсів. У фсб сидить команда в 10 разів більша, яка робить те ж саме, і я думаю, у них є набагато більше інструментів для автоматизації цього процесу.
Там висновки з аналізу даних з відкритих джерел дуже швидко потрапляють на стіл людей, які планують польоти ракет, або виношують інші злочинні плани проти нас. Працюють інші види їхньої розвідки, доповідає місцева агентура, додатково «допомагають» ті, хто постять фотографії в анонімні Телеграм-пабліки. А по Телеграму, ну дуже багато питань по зв’язках з росією…
— Ви говорили про вашу аудиторію. Враховуючи вельми специфічну діяльність Molfar, чи можемо ми говорити про момент, коли чималий масив зібраних даних стане стабільним джерелом надійного результату. Як ви це бачите?
— Відповім так — це вже працює. У нас досить багато таких запитів. Спеціально уповноважені люди кажуть конкретно: ось, є такі цілі — нам треба знати певні відомості. Стосовно нашої спільноти та напрямку її діяльності, то це об’єднання різних людей, які прагнуть докласти максимум зусиль і своїх професійних компетенцій для перемоги над ворогом.
Синергія зусиль держави, бізнесу і кожного громадянина — єдиний спосіб, у який можна виграти війну проти великого супротивника
Ось, наприклад, є люди, які, з певних причин не пішли на фронт, але вони працюють, підтримують економіку. Якщо вони не мають якоїсь специфічної професії, яка може допомогти фронту, то вони мають замислитися — чим вони допомагають війську, окрім донатів? Бо іноді чуєш, як люди хваляться тим, що вони роблять донати. Для мене це дивно — зараз це, як безумовна база, це, як платити податки, чи звільнити місце, коли бабуся заходить до тролейбуса.
Про це не треба говорити, зараз бізнес і люди мають говорити про те, як кожний окремий бізнес та окремий спеціаліст має перевести свої зусилля і компетенції на рейки війни. Бо це єдиний спосіб, у який можна виграти війну проти великого супротивника, і по-іншому це працювати не буде.
У цьому ж контексті, якщо ми говоримо про помсту після війни, то цей запит актуальний вже зараз, і я думаю, що чим більше людей до цього долучиться — тим буде краще.
Звичайно, більшість цих людей не будуть брати участі у фінальних операціях, але це море рук, які можуть збирати базову інформацію і передати людям, які її проаналізують, перейдуть до конкретних дій та доведуть справу до кінця.
Нашу аудиторію у Molfar ми залучаємо, коли у нас є якась велика робота — ми просимо волонтерів нам допомогти і віддаємо їм масиви, де треба багато рук, і вони нам допомагають. У такий спосіб ми працювали, коли встановлювали персональні дані росіян, які скоїли воєнні злочини у Бучі, зараз залучили спільноту до роботи щодо російських спортсменів, які хочуть поїхати на Олімпіаду. Збираємо докази їхніх злочинів.
— Прощення не буде — знайдемо усіх.
— Безсумнівно.
