Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
На Прикарпатті в Івано-Франківську завершився шостий міжнародний мистецько-інтелектуальний форум Via Carpatia. За шість років існування ця подія вийшла за межі виключно мистецької платформи і стала майданчиком для зустрічей і дискусій представників української та європейської інтелектуальної еліти для обговорення важливих аспектів існування нашої держави в контексті глобальних світових процесів.
Цього року до участі у форумі було запрошено кореспондента АрміяInform.
Відразу зазначимо, що широкомасштабна російська агресія скорегувала загальний вектор диспутів та культурних подій. Якщо в минулі роки акценти робилися на культурі, економіці, екології та інших цілковито мирних верствах існування суспільства, то другий рік поспіль у фокусі уваги учасників форуму — тема війни та її відгомін у численних світових процесах. Тож з огляду на те, що Україна нині створює нові тренди в багатьох процесах суспільного, політичного, економічного й культурного існування, організатори винесли до обговорень тему «Майбутнє традиції: українське у глобальному світі». Власними думками з цього приводу в межах відкритих лекцій та панельних дискусій ділились український громадський діяч і дисидент Йосиф Зісельс, народний депутат України, голова підкомітету з питань культурної політики комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Верховної Ради України Микола Княжицький, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Михайло Цимбалюк, військовий історик, керівник експертної групи внутрішніх комунікацій у Міністерстві оборони України Василь Павлов, народний депутат України, історик, публіцист, громадський діяч Володимир В’ятрович.
Ще одна важлива подія в контексті форуму — зустріч з авторами військової поезії та прози «Слово у війні». Військовослужбовці, які впродовж 2014–2023 років стали авторами унікальних творів про події російсько-української війни, отримали нагоду взяти участь у низці відкритих лекцій, панельних дискусій та читань власних творів. Живе спілкування авторів і читацької авдиторії — це унікальна можливість поширювати серед людей інформацію про нашу боротьбу з ворогом, узагальнену та відрефлексовану безпосередніми учасниками боїв із загарбниками. З мешканцями Прикарпаття зустрічались майор Олена Мокренчук, в минулому — пресофіцерка однієї з механізованих бригад, офіцер-піхотинець Олександр Лисак, військовослужбовець-артилерист Віктор Янкевич, вояк підрозділу ТрО Рустам Дмитрук.
Зазначимо, що в межах проведення секції «Слово у війні» був присутній і тимчасовий виконувач обов’язків міністра культури та інформаційної політики України Ростислав Карандєєв. Спілкуючись із військовими авторами, він зробив оголошення про заснування премії у сфері фотомистецтва для воєнних кореспондентів. А також тих, хто пише про війну, — діючих військовослужбовців і ветеранів. Посадовець додав, що ця премія матиме грошову частину, проте важливою є саме промоційна складова, аби підтримати презентацію твору переможця. Також МКІП України готує низку інших премій для військових, зокрема в царині літератури, де буде окрема премія в поезії, публіцистиці та художній прозі.
— Автори, які будуть творити в цих жанрах, які є військовими або ветеранами ЗСУ, зможуть отримати окрему спеціальну оцінку суспільства за їхній вклад у розвиток сьогоднішнього актуального мистецтва війни. Є люди, яким складно сприймати військову літературу. Зрозуміло, що ця література орієнтована на дослідника, людину небайдужу, вона дуже орієнтована на подію й несе трагізм війни. Утім, ми мусимо про це говорити, — сказав Ростислав Карандєєв у коментарі кореспонденту АрміяInform.
У спілкуванні з високопосадовцем порушили також тему доступності та поширення української ветеранської літератури за кордоном. Адже якщо ми говоримо про формування внутрішніх і зовнішніх традицій та візуалізацію образу українця-захисника для іноземної авдиторії, то цілковито природно, що й наявні вже літературні твори, й майбутні доробки військових авторів потребують перекладу мовами світу, відповідного рівня поліграфічного виконання й державної промоції для продажу їх на популярних майданчиках за кордоном. Яскравий приклад такого процесу: книги американських військових учасників Другої світової війни, війн у Кореї, В’єтнамі, військових операцій на Близькому Сході та інших військових конфліктів не лише стали популярними бестселерами, а й отримали доступ до світової читацької авдиторії завдяки урядовій підтримці США. Ростислав Карандєєв з цією тезою погодився й зазначив, що відомство сприятиме просуванню української ветеранської літератури за кордоном.
Коментуючи проведення зустрічі «Слово у війні» в Івано-Франківську, директорка Львівської бібліотеки імені Романа Іваничука, співзасновниця Форуму військових письменників Тетяна Пилипець зазначила, що саме зараз людству потрібні герої, людство повинно за когось триматися.
— Серед усього жаху війни українці віднайшли шанс триматися своїх героїв. Нам більше не потрібні ні імпортовані, ні вигадані персонажі. Саме військові автори — провідники до розуміння поняття героїзації. Вони є героями, а своїми творами декодують нам це поняття. За ними постає проста й велична суть українського воїна. Для тих, хто заангажований у темі війни, але позбавлений можливості тіснішої комунікації, події зразка зустрічі «Слово у війні» — це не тільки про «фронтову» літературу, а й про відчуття нерозривного звʼязку між автором і читачем, цивільним і військовим, між українцями… Зрештою, це точка, де мусить розмитись поняття «ми і вони», — зазначила вона.
Офіцер окремої механізованої бригади імені гетьмана Мазепи старший лейтенант Олександр Лисак, який приїхав до столиці Прикарпаття, аби презентувати власні поезії, зазначив, що поезія та проза військових авторів — це кевлар, відрефлексоване піксельне сьогодення, дзеркало нашої доби.
— Україна зараз воює, виборюючи елементарне, Богом дане право на волю, свободу, незалежність. В літературі законсервовані в слові наша воля до перемоги, наш біль від втрат і, звісно, невгасима віра в перемогу. Усі ці рефлексії мають зараз величезну цінність. Бо це те, що є зараз. Це творення в сучасній українській літературі мілітарного контексту, позбавленого шароварства, салоїдства і зручних для агресивного, збожеволілого сусіда штампів й архетипів щодо нас. Україна завжди була бойовою, могла мобілізуватися й дати відсіч будь-якому ворогу. Про що пишуть автори-воїни? Про власний бойовий досвід — він виливається в різних формах: у поезіях, романах, щоденниках, спогадах. Щодо мене, то зараз мені пишеться зрідка й це, радше, реабілітаційна потреба виговоритися. Це те, що болить, чого не скажуть хлопці, які не вміють сказати. А я вмію, тому скажу за них, — говорить офіцер.
Слід додати, що один з військових авторів, офіцер-піхотинець Ілля Тітко, у межах форуму Via Carpatia отримав відзнаку за найкращий переклад власного твору. Його автобіографічна книга «Формула крові», перекладена англійською мовою, набуває зараз популярності в читацькому середовищі за кордоном.
Відео автора.
Фото автора та з архіву форуму
