Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Колектив одного з військових госпіталів на західній Україні, де на лікуванні перебуває значна кількість військовослужбовців Збройних Сил України, день за днем докладає усіх зусиль для найшвидшого відновлення здоров’я пацієнтів.
Поруч із сучасними технологіями та новітнім медичним обладнанням, що є у розпорядженні медиків, надзвичайно ефективним та універсальним методом відновлення після поранень виявилось відвідування військовими соляної кімнати.
…Ще задовго до широкомасштабного вторгнення росії в Україну близько пів тонни «білого золота» видобули у трьохсотметровій соляній шахті міста Соледар. І доставили його зі сходу держави на захід, до військово-медичного закладу.
Як розповіла медична сестра фізіотерапевтичного відділення військового госпіталю Ірина Василівна, раніше лікувальні властивості солі тут використовували для лікування аденоїдиту, трахеїту, бронхіальної астми, реніту, гаймориту, реабілітації після перенесеної пневмонії та профілактики ГРВІ. А наразі «біле золото» допомагає хлопцям та дівчатам забути про вибухи, постріли, запах пороху й диму, знижує рівень стресу та, безумовно, зміцнює імунітет.
— Соляну кімнату відвідують не тільки наші пацієнти, а й лікарі, зокрема хірурги після годин проведених в операційних. Пропускна спроможність «кімнати психологічного розвантаження» для поранених воїнів до десяти осіб. Одні займають місця на лежаках, а тих, хто не може пересуватися самостійно, привозять сюди на візках. Легка музика, неяскраве освітлення та запах солі створюють всередині приміщення унікальний мікроклімат, що заспокоює, розвіює думки про буденність та сприяє релаксу, — зазначила Ірина Василівна.
Під час відвідування соляної кімнати кореспондентом АрміяІnform тут перебувало троє пацієнтів.
Перший — військовослужбовець 135-го окремого батальйону зі складу Десантно-штурмових військ Михайло. Поранення ноги із втратою частини кінцівки він дістав під час розмінування території у серпні цього року в районі Роботиного, що на Запоріжжі. Після процедур йому легше дихати, адже, окрім гаймориту, на який воїн хворіє з п’ятнадцяти років, додалися наслідки участі у бойових діях.
Другий — солдат 46-ї бригади ДШВ Віктор. Воїн пройшов підготовку у навчальному центрі на Житомирщині, також за новою військовою спеціальністю навчався у Великій Британії, звідки й відбув на Запоріжжя. Поранення дістав під час виконання бойового завдання, підірвавшись на протипіхотній міні — втратив частину ступні. Перебуваючи тут, згадує, як колись з родиною відвідував соляну шахту в Солеварі…
Третій — представник 3-ї окремої штурмової бригади Олександр. У нього найлегше поранення з трьох присутніх. У 2015–2016 роках він служив за мобілізацією в Десантно-штурмових військ. Другий раз до війська прийшов добровільно наприкінці лютого минулого року та з того часу практично не покидав району ведення бойових дій. Дістав поранення в руку та ногу під час штурму ворожих позицій під Бахмутом.
— Мені пощастило, — розповідає солдат. — Турнікети наклали оперативно. Під час евакуації по машині, якою нас евакуювали, прилетіло, проте бойові медики змогли доправили мене до місця призначення та врятувати ногу. Тут, у військовому госпіталі, є все необхідне. Про нас піклуються, за ними доглядають. Операції, перев’язки, крапельниці та ще й соляна кімната, як у найдорожчому спа-салоні чи аквапарку є, — каже штурмовик. — Я переконаний, що саме такий підхід до лікування своїх захисників і повинен бути з боку держави. У мене обидва поранення легкі, тож після кількох тижнів лікування я обов’язково повернуся до свого підрозділу, щоб продовжити почесний та святий обов’язок захищати свою Батьківщину.
