У минулому літаючі дрони успішно і не дуже використовували не лише під час ведення війн, але й у цілком мирних сферах. А часом безпілотники й поготів відігравали абсолютно…
Ситуація на півдні країни, через підтоплення, спричинені руйнуванням дамби Каховської ГЕС, залишається складною. Триває евакуація людей із затоплених територій, тисячі українців знову опинилися у стані надзвичайного стресового навантаження. Про те, як зберегти психічне здоров’я під час техногенних катастроф, розповів у прямому ефірі на сторінці Безбар’єрність доктор медичних наук, академік, професор кафедри медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії медико-психологічного факультету Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Олег Чабан.
— Як пережити невизначеність і втрати під час такої катастрофи?
— Рятує рутина. У кожній війні є завершення, і тоді включається велика генетична програма «продовження життя». Вона діє попри все: прокидаємося, встаємо, робимо щоденні справи, виконуємо свою роботу крок за кроком. Ми всі зорієнтовані на основну ідею — жити далі. Коли занурюєшся в рутину, вона починає тебе захищати. Що б не відбувалося — я виконую свої рутинні заняття. Рутина — це те, що ми пройшли і що сформувало наші нейронні зв’язки. Для наших мізків зараз велике випробування зрушенням цієї рутини. А ми повинні повертатися до звичного розпорядку дня, наповнюючи свій день подіями, особливо допомогою іншим, це рятує від стресу, страху, депресії. Тривога приходить, коли людина зосереджена на собі. Коли вона відчуває сильні емоції — для неї зовнішній світ зникає. А ми закликаємо — виходь у зовнішній світ, допомагай комусь — і так допоможеш собі.
— У країні зараз новий стресовий фактор — підтоплення південних областей. Вкотре тисячі людей наражаються на небезпеку, тепер через велику воду, як можна їм зарадити?
— Вони відчувають страх і розгубленість, і тут важливо запропонувати конкретну програму. Необхідно дати їм чітке розуміння, що робити. Які мої кроки, де можна знайти їжу, підключити телефон, як зв’язатися з рідними, куди переміщатися, чим наповниться мій день, якщо я переїжджаю, куди піде дитина в школу, хто мені компенсує зруйнований будинок. Інформація захищає людину, а перебування в інформаційному вакуумі — найгірше, це викликає паніку. Потрібні конкретні пропозиції: ось автобус, ми їдемо в певну точку, дістанемося за такий час, там на вас чекають. Підкреслюйте, що все це тимчасово. У нас є велика програма, і ми її виконаємо — це перемога і відновлення. Слід пояснювати людям, що вони не залишають рідні місця назавжди, це підтоплення — тимчасове явище.
— Як знизити рівень тривожності, що постійно зростає через нові виклики і випробування?
— Тривожність у світі зростає, війна ще підлила масла у вогонь, різко збільшилась кількість психологічних проблем. Кожний другий пацієнт, якого я сьогодні консультую, це не ПТСР, а тривожні розлади. І чергові потрясіння, як підрив Каховської ГЕС, становлять додаткове випробування. Тривогу можна знизити, черпаючи інформацію лише з надійних джерел, зменшуючи кількість джерел, дослухаючись до лідерів, в тому числі лідерів місцевих громад, яким довіряю. Крім інформації, слід забезпечити людям зайнятість, наприклад, матері — рятують дітей, чоловіки організують безпеку. Водночас матері мають подбати про свій ментальний стан, дитина не повинна бачити налякану, розгублену матір у сльозах. Батьки повинні транслювати дітям впевненість, а для цього має бути чітка «дорожня карта».
— На місці катастрофи працюють психологи ДСНС, поліції, волонтери, водночас люди намагаються допомогти один одному як можуть. Порадьте, як підтримати людину, яка через ці події перебуває у неадекватному психічному стані?
— Перш за все, порада тим, хто повинен, говорячи метафорами, вдягнути маску на себе. Це психологи, рятувальники, волонтери, поліцейські, — ставтеся до роботи як до роботи. Часто я бачу надмірне емоційне включення, проєкції, переживання. Наприклад, це постійні думки про дитину, яку ти виносив на руках по пояс у воді. Ця чужа дитина лишилась у твоїй голові, як проєкція на власних дітей. Це не черствість, це про те, щоб люди не згорали.
По-друге, щодо людей, які потерпають від підтоплення, перебувають у стресі і паніці, важливо повернути їх в реальність, заземлити. Бо в паніці людина переживає різні стани, наприклад реактивний ступор. Приземліть її — наблизьтесь до людини, говоріть спокійно, чітко, простими фразами. Почніть з простого питання: «Як мені до вас звертатися?», «Що на вас вдягнене, якого воно кольору?», «Хочете зателефонувати близьким?». Просіть допомогти вам, виконати прості завдання: перемістити коляску, взяти сумку. Далі пропонуйте переміститися: ходімо туди, де є телефон, медична допомога, їжа. Людина почне включатися у звичні рутинні речі, відновляться когнітивні процеси, програма мирного життя.
До речі, люди дуже добре включаються на пропозиції випити води чи чаю. Навіть дайте в руки чашу, нехай вона буде гаряча, і тактильні відчуття (остудити чашку, переставити) перенесуть людину в реальність і витягнуть з паніки.
Таке заземлення, ваші спокійні розсудливі дії, залучення постраждалого до простих функцій, звичних рутинних дій, елементарної допомоги іншим — дуже добре виводить зі стресового стану.
Звичайно, бувають постраждалі в психомоторному збудженні, реактивних станах, тоді психолог має провести сортування — кому першому надавати допомогу, а кого потрібно вести до медпункту, дати заспокійливе тощо.
Цикл ефірів із фахівцями відбувається в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» за ініціативою Олени Зеленської.
