Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Україна розповідає про екологічні злочини рф на рівні ООН та інших міжнародних організацій, бо світ має про це знати. Водночас тривають процеси європейської інтеграції нашої держави в аспекті навколишнього середовища. І від реформ, які ми впроваджуватимемо в сфері поводження з відходами, енергетикою, буде залежати подальший рух до Європейського Союзу.
Більше про те, чого очікувати від кліматичної конференції в Дубаї, євроінтеграцію, заповідники та війну розповів у продовженні великого інтерв’ю кореспонденту АрміяInform Міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Руслан Стрілець.
– У січні Ви зустрічалися з виконавчим віцепрезидентом Єврокомісії з питань Європейського зеленого курсу Франсом Тіммермансом. Які результати цих переговорів? Де Україна в зеленому переході в розрізі інтеграції до ЄС?
– Ще у 2021 році була створена робоча група, яка займається питаннями координації дій для подолання наслідків зміни клімату в рамках ініціативи Європейської комісії «Європейський зелений курс». Зелений курс – це те, куди ми прагнемо прийти. Це про спільні цінності, про єдині цілі України та ЄС.
Франс Тіммерманс в Єврокомісії опікується питаннями реалізації Європейського зеленого курсу. Як сказав Президент України Володимир Зеленський під час виступу на COP27: «Дуже важко думати про кліматичну нейтральність, коли у тебе в країні йде війна». Але я хочу підкреслити, що попри війну ми все одно рухаємося у цьому напрямку і розуміємо, що зупинятися не можна.
Наша інтеграція до ЄС опосередковано впливає на Зелений курс – це паралельні процеси. Європейська інтеграція – це насамперед про виконання Додатків XXX та XXXI Угоди про Асоціацію з ЄС.
Ці додатки – це чек-лист, який маємо виконати. І якщо таку позицію, як ухвалення рамкового закону «Про управління відходами», ми виконали, то там є й інші завдання, як, наприклад, закрити всі сміттєзвалища в Україні тощо. Для цього потрібно закласти фундамент. Це – колосальна робота не на один рік. Закон України «Про управління відходами» не ухвалювався 10 років. Під час війни нам вдалося досягти його ухвалення.
Ми робимо навіть ті євроінтеграційні кроки, які не передбачені в Угоді про Асоціацію. Наприклад, нарешті ухвалено Закон України «Про забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією». З 2015 року цей законопроєкт не ухвалювався, не був пріоритетним. А ми розуміли, що він важливий. Тепер небезпечні хімічні речовини, такі, як, наприклад, ртуть, визначені та закріплені у законі, а за неналежне поводження з ними настає юридична відповідальність.
Я впевнений, що ті фундаментальні зміни, які були ухвалені за рік широкомасштабної війни (9 євроінтеграційних законів, велика кількість постанов Кабміну та підзаконних актів) – це пришвидшений рух до ЄС.
Сьогодні перед нами стоїть надважливе завдання – провести масштабний селф-скринінг довкіллєвого законодавства України на відповідність праву ЄС. І цей аналіз стосується не тільки Додатку XXX, але й інших розділів Угоди про Асоціацію. Це важливо у контексті нашого приєднання до Європейської родини.
– Як Україна розповідає на міжнародному рівні про екологічні злочини рф?
– За 2022 рік у Міндовкілля відбулася справжня революція в міжнародних відносинах з нашими партнерами. За минулий рік ми підписали 9 міжнародних угод, починаючи з угоди зі Швейцарією про початок переговорів по статті 6 Паризької угоди. Ми почали процес консультацій про те, як ми будемо торгувати квотами на викиди парникових газів.
Також підписали меморандуми про співпрацю з Польщею, Канадою, Японією та Литвою. У 2023 році було підписано ще дві міжнародні угоди з Австрією та Фінляндією.
Конференція ООН зі зміни клімату (COP27) стала історичною для України, тому що ми вперше представили наш національний павільйон. Попри те, що у нас було дуже мало часу для підготовки, нам вдалося його організувати. Найбільшу фінансову підтримку у створенні павільйону надали Федеральний уряд Німеччини та Програма розвитку ООН (ПРООН).
Я дуже вдячний, що до цього проєкту долучилися багато учасників і від громадських організацій, і від бізнесу. Разом ми згенерували і реалізували дуже багато ідей. Зокрема, на полях конференції презентували платформу для підтримки України UNITED24.
Павільйон відвідали гості найвищого рівня: спікерка Конгресу США Ненсі Пелосі, Спецпредставник США з питань змін клімату Джон Керрі, Віцепрезидент Європейської Комісії Франс Тіммерманс, Єврокомісар Віргініус Сінкявічюс, міністри різних країн та світові лідери думок. Я особисто проводив екскурсії для високоповажних гостей.
Ми провели багато заходів, розповідаючи про злочини росії проти довкілля в Україні. Не просто говорили про цифри, а показували ці спричинені рашистами жахіття.
Бо можна перебувати за кордоном, читати якісь цифри та не розуміти, що насправді відбувається. На COP27 у нас у павільйоні були VR-інсталяції, щоб кожен зміг побачити й відчути, що таке, наприклад, зруйнована Буча, Чернігів, Харків.
Коли Єврокомісар Віргініюс Сінкявічюс або інші мої колеги приїжджають до України, то я везу їх на місця довкіллєвих злочинів. І, повірте, для наших міжнародних друзів це не туризм. Там у них на очах з’являються сльози. А потім вони повертаються до своїх країн і роблять важливі кроки для підтримки України.
Ми будемо і надалі проводити цю роботу і, поряд з економічними та безпековими питаннями, звертати увагу світу на довкіллєві наслідки війни.
– Які плани в Міндовкілля щодо конференції COP28, що відбудеться в Дубаї цього року?
– Я вже двічі особисто зустрічався з Міністеркою захисту довкілля Об’єднаних Арабських Еміратів Меріам Альмхейрі. Ми обговорювали підготовку до 28-ї Конференції ООН з питань зміни клімату. Важливо, щоб під час основних панелей був фокус на Україні. ОАЕ як країна, що головує на Конференції, може у цьому допомогти.
На СОР27 в Єгипті звернення Президента України Володимира Зеленського було онлайн, попри те, що загалом відеозвернення на конференціях ООН не допускаються. Але на СОР28 ми маємо ще більше висвітлити довкіллєві проблеми війни, яку розпочала росія в Україні. Від ОАЕ я бачу серйозну підтримку. Їм не байдуже. Впевнений, що матимемо хороші результати співпраці.
Підготовка до таких конференцій – це фінансово дуже витратні речі. Я сподіваюся, що ми знову представимо Україну на COP без залучення бюджетних коштів. Якщо раніше конференції проходили на 5% від очікувань, у 2022 році – на 50 %, то у цьому році я хочу, щоб все пройшло на 100 %.
– Як війна вплинула на заповідний фонд України? Як Ви бачите врегулювання питання частини територій заповідників, що є замінованою?
– Розмінування – це дуже складне питання. Я порушую його під час усіх своїх доповідей та інтерв’ю. Після звільнення територій, зусилля першочергово спрямовуються на розмінування населених пунктів, сільськогосподарських угідь. Розуміємо, що дійде час і до розмінування заповідних територій та лісів. Але, на жаль, не впевнений, що це буде дуже швидко.
Через міни виникає багато лісових пожеж. А чому виникла пожежа? Тому що у лісі бігає тваринка, яка зачіпає міну. Міна вибухає, спалахує пожежа. Пожежники їдуть її гасити, підриваються на іншій міні, травмуються або гинуть.
У світі не настільки багато техніки, щоб швидко розмінувати всі території. На Балканах досі є території з табличками «Міни». Після війни у них минуло 30 років, а проблеми досі існують. Україна сьогодні точно найбільш замінована країна світу. Для розмінування знадобиться дуже багато років.
Щодо впливу на заповідники, то з 24 лютого 2022 року 20% природно-заповідного фонду України постраждало від війни. Велика частина природоохоронних об’єктів зараз деокупована. Однак оцінити реальний рівень шкоди складно, адже в багатьох місцях тривають активні бойові дії.
Наприклад, у Національному природному парку «Святі гори», куди ми приїжджали нещодавно, вигоріло 60% соснових насаджень. Загалом знищено 80% території парку. На відновлення знадобляться роки.
– російсько-українська війна розпочалася у 2014 році. Так само вона вплинула на довкілля в Криму (зміна погоди), схід України (затоплені шахти). Чи веде Міністерство моніторинг впливу війни на навколишнє середовище саме з 2014-го?
– До широкомасштабного вторгнення рф фіксація збитків довкіллю в тимчасово окупованому Криму, Донецькій та Луганській областях здійснювалась у співпраці з іншими установами, зокрема:
- Офісом Генерального Прокурора;
- Прокуратурою Автономної Республіки Крим;
- Службою безпеки України;
- Служби зовнішньої розвідки;
- Головним управлінням розвідки із залученням Державного космічного агентства;
- НДУ «Український науково-дослідний інститут екологічних проблем»;
- ДУ «Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління».
Коли я прийшов працювати в міністерство у 2019 році, питання моніторингу окупованих територій було серед моїх повноважень. Ми провели багато заходів, зокрема в режимі обмеженого доступу. Обмінювалися тією інформацією, яка є.
Якщо ми говоримо про окупований Донбас, то у 2017 році ОБСЄ в Україні реалізувала проєкт «Оцінка шкоди, завданої довкіллю внаслідок військових дій». У межах цієї роботи було підготовлено дослідження екологічних проблем у регіоні, пов’язаних з війною. Були проведені точкові польові роботи, розроблено інформаційну систему довкілля Донбасу. Але, на жаль, більш повно зробити аналіз ми не могли, тому що неможливо було гарантувати безпеку експертів. Навіть в умовах припинення вогню, окупаційні адміністрації відмовлялись допускати фахівців на тимчасово окуповані території.
Певний аналіз здійснювався з використанням космічних знімків. Але якщо деякі речі публічно не озвучувалися, то це було правильне рішення.
– Сучасне розуміння безпеки включає в себе й зміну клімату. Про це говорять у Північноатлантичному альянсі. Як ведеться співпраця Міндовкілля з сектором оборони та безпеки?
– Уже застосований наказ щодо співпраці Міндовкілля з Міністерством оборони України. Можу сказати, що існує певна співпраця у питаннях допомоги під час військових операцій. Не про все можна говорити публічно. Але довкілля теж може боротися з армією російських окупантів.
Слід пам’ятати, що стале управління безпекою – це складне комплексне завдання, яка потребує консолідованих зусиль спільнот, влади й бізнесу на всіх рівнях – від місцевого до державного.
