У минулому літаючі дрони успішно і не дуже використовували не лише під час ведення війн, але й у цілком мирних сферах. А часом безпілотники й поготів відігравали абсолютно…
У приміщенні книгарні «Старий Лев» у центрі столиці України відбулася презентація книги Євгена та Соломії Степаненків «Абетка війни», яку модерувала журналістка, письменниця та виконавча продюсерка «Радіо Культура» Ірина Славінська.
Книга «Абетка війни» — це розмова про одну з історій російсько-української війни, а саме про історію батька й доньки. Історія, викладена в книзі, розпочалася вісім років тому у вже далекому 2015 році, коли Євген Степаненко воював з росіянами та їхніми посіпаками на сході України, а його доня Соля чекала його з фронту в мирному Києві.
У 2014 році після початку бойових дій на сході України Євген Степаненко пішов служити добровольцем у підрозділ спецпризначення. Брав участь у боях біля Донецького аеропорту, в Маріуполі та Дебальцевому. Був речником штабу оборони Маріуполя. Після контузії, якої зазнав, став одним із засновників Першого добровольчого мобільного шпиталю імені М. Пирогова, де обіймав посаду заступника начальника штабу.
Власне листування батька з донькою і стало основою книги «Абетка війни».
«Я вдячний Солі, яка допомогла мені ментально повернутися з війни. Завдяки її листам, які увійшли до цієї книжки, вона набиралася мужності обговорювати важливі та складні для неї теми. Це допомогло мені повернутися до нормального життя свого часу», — згадував під час презентації Євген Степаненко.
Книжка побудована як абетка, де кожна літера — це один із вимірів війни та миру навколо війни. У ній переплітається життя дитини в мирному місті й життя батька на війні. Соля телефонує татові на фронт, пише «смс» та листи, розповідає про свої справи, школу, друзів, змагання, танці, домашніх тварин…
Ще Соля ставить дитячі й недитячі запитання таткові про війну. Як він із побратимами й посестрами там живе? Чи є на війні діти? Що їдять на війні? Чи можна на війні хитрувати? Чи буде тато інший після війни? А тато просто й чесно, а водночас дбайливо пояснює доні все на світі.
«Я писав цю книжку для того, щоб спробувати пояснити, а що таке війна, яким чином вона існує, яким чином влаштована. До 24 лютого для більшості населення війна була десь на сході. Вона не була в нашому контексті. Мені хотілося розповісти на рівні емоційному, філософському, як частина нашого життя влаштована», — ділився Євген.
Йому було складно пояснити людям, які не знали, що таке війна. За його думкою, ця війна нескінченна: «Це вже десятий рік пішов, і можна порівняти з якоюсь такою школою, яка, здається, ніколи не закінчиться. Так і зараз. Ми перебуваємо в якійсь нескінченності війни. Поки писалася книжка, ми жили в період Мінських домовленостей. Було враження, що ця війна призупинена. І якщо вона буде розвиватися не в такий жахливий спосіб, як це було 24 лютого 2022 року».
Євген каже, що зараз пояснити суть війни стало, на жаль, легше.
«Війна — це таке життя в нелюдських умовах, такого не має бути, але воно є. І найскладніше — це пояснити, що життя й на війні триває. Знайти саме ті слова, якими можеш пояснити війну, річ, яку не можна пояснити. Кожен мій текст був суто емоційними переживаннями. Ця книжка про емоції й про проживання війни. І я щасливий, що ми створили книгу, яка допомагає людям», — сказав автор.
З 2021 року Євген Степаненко працює на Балканах як спеціальний кореспондент для українських медіа, а після початку широкомасштабного вторгнення росії в України допомагає Силам оборони України. Він для себе давно визначив, що «як будь-яка дорога має закінчення, так і війна. А коли це станеться, як я в книжці написав: все закінчиться, бо по-іншому не буває. Війна закінчиться перемогою й ми обов’язково пройдемо цей процес».
Фото авторів
