Про особливості 14-денного періоду адаптації бійців у бойових частинах після проходження БЗВП та фахової підготовки АрміяInform розповів начальник групи інструкторів 127-ї окремої важкої механізованої бригади сержант…
Недарма в народі кажуть, що зовнішність оманлива. Саме цей вислів спав на думку, коли уперше побачив молодшого сержанта Тетяну Шеметюк в урочистому строю випускників Військового коледжу сержантського складу ВІТІ імені Героїв Крут.
Вона одразу привернула увагу мініатюрною статурою і щирим поглядом сіро-зелених очей, в яких, немов застигли невибагливі фарби лютневого ранку. А її зосередженість, гарний стройовий вишкіл і військовий однострій дуже пасували дівчині.
– Справжній боєць, надійний товариш, умотивований фахівець, – саме так лаконічно охарактеризував випускницю заступник очільника коледжу з морально-психологічного забезпечення підполковник Андрій Назаренко. – Із перших днів навчання Тетяна стала прикладом для товаришів. Її вирізняли не тільки наполегливість, сумлінність, а й відкритість та відповідальність. Вона завжди була серед лідерів. А диплом із відзнакою – логічне підтвердження чеснот молодого спеціаліста.
Доповненням до сказаного став і вибір місця служби новоспеченого молодшого сержанта: 81-ша окрема аеромобільна бригада ДШВ.
– Вирішила стати військовим зв’язківцем ще в школі, − розповідає Тетяна. – Коли у старших класах почали викладати предмет «Захист Вітчизни», він став найулюбленішим. Свій невеликий зріст ніколи не вважала перепоною для здійснення цих мрій. Адже шкільні предмети давались легко, а фізичну підготовку сприймала як захоплення, а не важку повинність. На іронічні зауваження подружок, що, мовляв, на біговій доріжці мене зноситиме вітром, відповідала: у моїх кишенях повно дрібних грошей і ключі від хати та сараю.
Найважчим у досягненні мрії Тетяні було переконати в такому виборі рідну матусю, яка за волею долі сама виховувала доню дванадцять років. Але, за словами Тетяни, її послідовність, аргументація й уміння знаходити компроміс таки перемогли. Після закінчення школи вона таки подала документи, окрім сержантського коледжу, одразу в кілька вишів, зокрема, й ВІТІ імені Героїв Крут. І в усіх отримала найвищі вступні бали.
– Чому одразу не пішла вчитись на офіцера? – побачивши моє здивування, відповіла дівчина. – Спочатку вирішила перевірити сили на сержантській стезі. Та й кар’єрне зростання у подальшому надійно забезпечать і фах, і матеріальна складова.
Прості слова, промовлені від щирого серця, не можуть не викликати поваги та захоплення життєвою мудрістю і прагматизмом.
Тетяна вважає себе по-справжньому щасливою. У коло її інтересів, окрім цікавої спеціальності, органічно вписались рідні, друзі, коханий хлопець, який, до речі, навчається на другому курсі коледжу. Він старший за неї, пройшов бойовий вишкіл у ООС, і після закінчення теж мріє служити в ДШВ.
– Моя формула щастя дуже проста, – на закінчення розмови додає юна захисниця. – Це можливість бути корисним державі, бачити перспективу. І, не в останню чергу, мати поруч надійного й люблячого чоловіка.
