Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
Взятися за дослідження цієї теми автора спонукало спілкування із двома координаторками ветеранської спілки, дев’яносто відсотків членів якої нині воюють на передовій. Ольга Харкіна й Тетяна Скрипаченко обурювалися тим, що останнім часом в Україні, та, зокрема, в Києві з’явилися благодійні фонди, у статутах яких першим пунктом зазначена матеріальна допомога ЗСУ під час війни та після її закінчення. Утім, як стверджують координаторки, ніякою допомогою в їхній діяльності й не пахне,а от банальною наживою — так просто тхне.
Ці фонди та споріднені з ними організації, користуючись війною в Україні та підтримкою нашої країни у світі, закупляють за кордоном товари військового призначення й автівки із вагомими знижками та пільговим розмитненням. Але потім усе це банально продають, зокрема, й військовим — декларативно начебто «за собівартістю для збору коштів на наступні партії автівок», а по факту — у дві,а той у три ціни. Зокрема, це стосується нерозмитнених позашляховиків. Військові ж їх купують за власні гроші, тому що потреба у всюдиходах на війні нині актуальна як ніколи. Але потім, м’яко кажучи, жалкують, бо ці автівки переважно вживані, й через невеличкий проміжок часу вже вимагають серйозного ремонту.
АрміяInform зацікавило, як цьому можна запобігти.
Чи бореться із шахраями-«благодійниками» Нацполіція
Як виявилося — так! Щоби не бути голослівним та уявити собі масштаб діяльності шахраїв, автор передусім звернувся до офіційного першоджерела інформації про злочинну діяльність таких фондів чи приватних осіб — Нацполіції. Й отримав на свій запит наступну відповідь:”З початку війни слідчі підрозділи Національної поліції України розпочали досудове розслідування у 36 кримінальних провадженнях за фактами незаконного продажу з метою отримання прибутку транспортних засобів, ввезених на територію України як гуманітарна допомога. На сьогодні досудове розслідування триває у 20 кримінальних провадженнях, з яких у 15 випадках конкретним особам повідомлено про підозру. Крім того, у 16 кримінальних провадженнях досудове розслідування завершено й обвинувальні акти направлено до суду«.
Кілька конкретних прикладів автор відшукав на офіційних веб-сторінках регіональних Головних управлінь Нацполіції. Як от, поліція Вінницької області повідомила, що в регіоні поліцейські задокументували та викрили братів-«благодійників», які організували злочинну схему розкрадання гуманітарної допомоги , а саме: автівок для ЗСУ на суму понад 2 000 000 гривень. Організував протиправний бізнес голова благодійного фонду спільно з рідним братом. Зловмисники за декілька місяців, використовуючи інтернет-платформи, продавали пікапи та позашляховики, які повинні були передати військовослужбовцям на фронт.
На веб-сайті Нацполіції Волині також є повідомлення про викриття злочинної схеми ввезення авто під виглядом гуманітарної допомоги для ЗСУ. Учасників злочинної групи затримали на гарячому під час скоєння кримінального правопорушення. Зловмисники продавали ці авто за середніми ринковими цінами, розміщуючи оголошення на інтернет-платформах. Таке ж відбулося й у Львівські області, коли вже співробітники СБУ викрили схему продажу авто, які нібито ввезені для ЗСУ. Для прикриття злочинної діяльності ділки також оформляли документи через благодійну організацію.
Як «Роги та копита» вираховуються самостійно
Наведу кілька уривків із розмови з координаторами ветеранської спілки з цього приводу.
— Олю, Таню, — запитую. — Як можна вирахувати послідовників «дітей капітана Шмідта» за аналогією з шахрайською конторкою «Роги та копита» з роману Ільфа та Петрова?І як ви взагалі взнали про існування таких псевдоблагодійних фондів?
— Одного разу ми й самі купилися на гачок одного з таких липових фондів, — розповідають дівчата. — Дізнались про продаж «справної» автівки за «благодійною» ціною. Й придбали за чималі гроші тут, в Україні,зовні дійсно пристойний позашляховик для членів нашої спілки, що нині воюють на фронті. Однак проїхали ми на ньому усього-на-всього п’ятнадцять кілометрів: двигун «скакуна» банально здох.
Врешті-решт ми змусили представників фонду поміняти нам машину на таку, що на ній ми таки доїхали до лінії фронту. Але ж ми не автофахівці, й усі недоліки цього позашляховика завчасно виявити не могли апріорі. А от на передовій професійних технарів вистачає. Командир, якому ми передали машину, був нам надзвичайно вдячний. Але, протестувавши машину, ніяковіючи, розповів нам про усі її вади, що вони муситимуть усувати на місці, маючи для того дуже обмежені можливості.
Ще ми володіємо точною інформацією про один з київських липових фондів-благодійників, який користувався схемою закупок автівок начебто для ЗСУу Великій Британії. Вони закуповували позашляховики за малою ціною, зокрема майже аварійні, та нерозмитненими доставляли їх в Україну автовозами. Вдома ж ця техніка злегка «підшаманювалася» й реалізовувалася будь-кому вже за ринковою ціною. До речі, окрім автомобільного «мотлоху», шахраї купували й нові елітні моделі саме на продаж. Київські правоохоронці нещодавно викрили діячів цієї «шарашки», але вона вже встигла продати «наліво» 65 автомобілей…
Розповідаю Ользі та Тетяні, як два місяці тому один із моїх колег з АрміяInform натрапив в інтернеті на оголошення новоствореного розвідувального підрозділу про те, що його хлопці зібрали на позашляховик для фронту 250 тисяч гривень, й шукають більш-менш пристойну пропозицію за таку ціну. Колега мій віддав розвідникам свій власний недешевий позашляховик безкоштовно, проконтролювавши його постановку на облік у військовій частині. Й ставлю друге запитання:
— Коли хлопці з бойових підрозділів готові купувати автівки для фронтових потреб за власний кошт та не у приватних осіб, чи можуть вони вирахувати шахрайські «шарашки» самостійно, без правоохоронців?
— Звичайно можуть! Орієнтиром може слугувати загалом й вчинок вашого колеги. Головний критерій довіри до конкретних благодійних чи громадських організацій, окремих волонтерів — це якраз те, що патріоти закупляють автівки за власні гроші, залучаючи до цього бізнес та справжні благодійні фонди із незаплямованою репутацією.Але передають їх Силам оборони виключно БЕЗКОШТОВНО, складаючи акт прийому-передачі майна для постановки автівок на облік.Те ж стосується й усього іншого майна — від прицілів і до генераторів, наперед запобігаючи можливим зловживанням,зокрема, кимось з числа військовиків.
Другий критерій — орієнтуватися на ветеранські спілки та благодійні фонди, громадські організації, що розпочали допомагати фронту ще у 2014–2015 роках. Ми знаємо багато таких структур, їхню чесність, спроможності та гарну репутацію. Але геть дочиста не довіряємо тим, які утворені в останні місяці. Питається: а де ж ви були раніше? Аж цілих вісім років! І це тільки початок. Уявіть, що відбуватиметься в середовищі фіктивних благодійників, коли після Перемоги в Україну ринуть хвилі коштів та матеріальних цінностей на її відбудову…
Шахрайські схеми — як результат юридичної недбалості
За даними Інституту дослідження авторинку та Державної митної служби, з початку широкомасштабного вторгнення в Україну для потреб ЗСУ та благодійних організацій було ввезено із-за кордону понад 60 тисяч переважно вживаних автомобілей. Законом передбачене спрощене ввезення таких авто, проте на практиці деякі українці зіткнулися з проблемами.
Нині процедура ввезення транспортних засобів для потреб армії врегульована двома основними нормативно-правовими актами. Це Закон України 1192-XIV «Про гуманітарну допомогу» та Постанова від 1 березня 2022 р. № 174 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану».
Але в цих документах, як зазначає експерт ринку Станіслав Бучацький в коментарі для Інституту, станом на сьогодні вони не містять повністю сформованого, чітко прописаного алгоритму купівлі та ввезення, реєстрації, а особливо надання звітності в Нацполіцію після передачі таких машин ЗСУ від перевізників. «Тому для правоохоронних органів дуже важко відрізнити шахрая, який незаконно заробляє на продажі гуманітарної допомоги, від людини, яка просто не підготувала правильний набір документів на авто», — резюмує Бучацький. Звідси — й зловживання, ба навіть, цілі аферистські схеми.Й скільки саме автівок потрапило до лав Сил оборони, а скільки продано «наліво», сказати нині, мабуть, неможливо…«
Відміряй сім разів — тоді рубай
Дзвоню колишньому депутату ще не деокупованого містечка на Запоріжжі, котрий нині якраз і займається закупівлею за кордоном автомобілей для бойових частин Сил оборони в його рідній області. Влітку-восени він надавав автору прихисток під час ротації в райони бойових дій у регіоні.
— Антоне, братику, допоможи інфою. — Прошу. — Пишу про липові благодійні фонди, що закупляють автівки начебто для ЗСУ, але потім продають їх за ринковою ціною. Чи знаєш про такі, чи можна з ними справитися?
— Я зараз на автобані а Германії, переганяємо вісім машин на Запоріжжя, скинь закритим каналом точні запитання. Знайду з хлопцями стоянку з кавою, відпишуся чи відповім «голосовим…»
За деякий час Антон пересилає два голосові повідомлення. З його слів, про шахраїв він знає, тому співпрацює тільки з перевіреними людьми. Листи із листами-зверненнями, тобто заявками від військових частин або ж перевірених благодійних фондів, що дійсно працюють в інтересах ЗСУ, його команда має при собі завжди. Але вони переважно потрібні для прискорення перевірок на кордонах, і для того, щоби вже на території бойових дій водії мали право загнати їх у бригаду чи батальйон через блокпости.
У випадку Антона афери із нерозмитненими автівками унеможливлені. Позаяк усі ввезені гуманітарним коридором машини він за письмовою угодою з благодійними фондами-партнерами й ГО передає воякам у зоні бойових дій особисто, у присутності представників Сил оборони за офіційним актом прийому-передачі для постановки їх на облік
У пунктах пропуску через державний кордон України на митних постах при в’їзді командаАнтона, звичайно ж, автівки не розмитнює, позаяк вони ввозяться по спеціальному гуманітарному коридору, бо в митній декларації їхнім кінцевим отримувачем вказані або конкретні військові частини, або ж благодійні фонди та ГО, на кошти яких закупляються автомобілі для ЗСУ по аналогічним листам-зверненням або заявкам від захисників.
Довідково. Благодійні фонди та споріднені з ними організації мають право використовувати частину ввезених гуманітарними коридорами автівок для власних потреб організації. Для цього вони повинні тимчасово зареєструвати їх у Сервісному центрі МВС на період воєнного стану. Автомобіль отримає українські номерні знаки та тимчасовий реєстраційний талон, які діятимуть протягом часу воєнного стану та 90 днів після його закінчення. Якщо ж транспортний засіб був за декларацією ввезений безпосередньо на якусь військову частину, то й передати його вони зобов’язані виключно їй. Саме там візьмуть це авто на військовий облік та проведуть відомчу реєстрацію. Але в будь-якому випадку, за жодних обставин, ПРОДАВАТИ такі транспортні засоби законодавчо ЗАБОРОНЕНО.
А щодо зловживань — так Антон стверджує, що в його випадку воно унеможливлене «на всі сто». Позаяк усі ввезені гуманітарним коридором автівки він, за письмовою угодою з партнерами-фондами й ГО, передає воякам у зоні бойових дій особисто (автор двічі був тому свідком). Процедура закріплюється підписанням актів прийому-передачі у присутності представників фонду та, приміром, обласного Центру комплектування та соціальної підтримки чи іншої структури Сил оборони.
На думку автора, підхід до справи Антона — найкращий. А от якщо хтось із побратимів у військових частинах усе ж вирішить закупити позашляховик чи «бусик» під свої специфічні потреби за власний кошт та через посередника — слід звертатися із заявкою на пошук та закупівлю надійної робочої автівки виключно до перевірених часом і людьми організацій.Як то кажуть, сім разів відміряй, один — відріж. Ви повинні бути впевненими, що перед купівлею ваші друзі перевірять: чи справді ціна машини ринкова, коли і де вона проходила техогляд, сервісну історію її обслуговування, підтверджений пробіг тощо. І за можливості — заженуть її на СТО для перевірки технічного стану.
