Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
АрміяInform продовжує цикл матеріалів про те, як росія впродовж своєї історії веде війни, що мають багато спільних рис. Весь час росіяни намагаються загарбати чужу територію, не рахують власних втрат, а також мародерять, знущаються з мирного населення та намагаються уникнути відповідальності за воєнні злочини.
Причина вторгнення — втрата впливу
Однією з ключових причин вторгнення радянських військ у Чехословацьку Соціалістичну Республіку (ЧССР) у серпні 1968 року історики називають втрату впливу срср на цю країну. У своїх геополітичних планах радянський союз розглядав територію Чехословаччини як військовий плацдарм для майбутнього наступу на захід Європи, тому політичні та економічні реформи, які з січня 1968 року почав запроваджувати новий лідер цк компартії Чехословаччини Олександр Дубчек (реабілітація репресованих, скасування цензури, політичний плюралізм, ринкова економічна модель, відкриті кордони, самостійна зовнішня політика й федералізація країни), викликали в москві справжню істерику. А населення Чехословаччини, навпаки, гаряче підтримувало його дії.
Політичні та економічні реформи, які із січня 1968 року почав запроваджувати новий лідер цк компартії Чехословаччини Олександр Дубчек, викликали в москві справжню істерику
Євроатлантична інтеграція України, яку український народ виборов під час двох революцій і яку нині успішно впроваджує в життя українська влада, є ключовою причиною російського вторгнення в Україну.
Євроатлантична інтеграція України є ключовою причиною російського вторгнення в Україну
Відмова від європейської мрії — головна вимога росії від 2014 року, а ультиматум щодо зобов’язання України не вступати до НАТО путін озвучив ще 18 листопада 2021-го під час засідання колегії мзс рф. кремль боїться остаточної втрати контролю над Україною, адже у своїх геополітичних планах і досі має включення всієї її території до складу «срср-2». А українське свободолюбство ворог мріє «денацифікувати», щоб наша держава не контрастувала з тим концтабором, що створив режим путіна в нинішній росії.
Військові навчання напередодні вторгнення
20−30 червня 1968 року країни-члени організації Варшавського договору провели на території Чехословаччини військові навчання «Шумава». У ті дні на її територію вперше після завершення Другої світової війни було введено 16 тисяч іноземних військових. При цьому виводити війська срср та його союзники не поспішали: 29 липня, через місяць після офіційного завершення навчань, Олександру Дубчеку довелося вимагати виведення військ із ЧССР на закритій зустрічі з леонідом брежнєвим у прикордонному містечку Черна-над-Тисою. Водночас з 23 липня до 10 серпня на території срср, ндр і пнр було проведено тилові навчання «німан», під час яких йшла передислокація військ для вторгнення в ЧССР, з 11 серпня — навчання військ ППО «небесний щит», а також навчання військ зв’язку.
Попри явну підготовку до воєнних дій, деякі члени керівництва Чехословаччини, зокрема й Олександр Дубчек, до останнього вірили, що це неможливо в принципі, що загроза широкомасштабного вторгнення перебільшена.
Керівництво Чехословаччини до останнього вірило, що загроза широкомасштабного вторгнення перебільшена
Вторгненню росії в Україну передувала низка навчань загарбницької армії, які насправді були маневрами щодо зосередження військ біля кордонів України. 10–16 вересня 2021 року — спільні стратегічні навчання «запад-2021» збройних сил російської федерації та республіки білорусь на території білорусі та Балтійського моря; наприкінці жовтня — початку листопада 2021 року — масштабне розгортання військ рф на кордоні з Україною; 10–20 лютого 2022 року — спільні навчання збройних сил рф та рб «союзная рєшимость — 2022» на території білорусі.
Упродовж другої половини 2021 року — перших місяців 2022 року вище військово-політичне керівництво України робило все можливе, щоб запобігти ескалації агресії російської федерації. До останнього деякі керівники України сподівалися, що росія не наважиться на вторгнення.
Пропагандистські штампи перед вторгненням
Незадовго до вторгнення, 17 серпня 1968 року, політбюро цк кпрс ухвалило рішення «До питання про становище в Чехословаччині», в якому обґрунтувало необхідність вторгнення набором пропагандистських штампів: «Праві елементи здійснили підготовку контрреволюційного перевороту. Враховуючи, що з боку кпрс та інших братніх партій уже вичерпано всі політичні засоби впливу на керівництво комуністичної партії Чехословаччини, політбюро цк кпрс вважає, що настав момент для застосування активних заходів щодо захисту соціалізму в ЧССР, і одностайно вирішує надати комуністичній партії та народу Чехословаччини допомогу та підтримку збройними силами».
У ніч перед вторгненням в Україну президент рф путін зробив заяву, що складалася з подібних пропагандистських штампів: «Я ухвалив рішення про проведення спеціальної воєнної операції. Її мета — захист людей, які протягом восьми років зазнають знущань, геноциду з боку київського режиму. І для цього ми будемо прагнути демілітаризації та денацифікації України».
Ці вторгнення вважаються одними з найбільших після Другої світової війни
О 23:00 20 серпня 1968 року війська чотирьох країн Варшавського договору — радянського союзу, Болгарії, Польщі та Угорщини — почали вторгнення до Чехословаччини. Тієї ночі до країни ввійшли 250 тисяч солдатів та 2000 танків. Загалом чисельність сил вторгнення сягнула 500 тисяч осіб. Вторгнення стало найбільшою воєнною операцією срср на той момент після Другої світової війни. На свою бойову техніку окупанти нанесли білі смуги, які мали допомогти розпізнавати своїх. Бойова техніка без спеціального маркування підлягала знищенню.
Відкритий воєнний напад росії на Україну почався о 3:40 ранку 24 лютого 2022 року. російські війська вдерлися до України по кількох напрямках з росії, білорусі й тимчасово окупованого Криму. Ударне угруповання становило щонайменше 150 тисяч солдатів. Загальна чисельність сил вторгнення за рік перевищила мільйон осіб та 12 тисяч танків. Тепер уже війна в Україні стала найбільшою загрозою безпеці Європи з часів Другої світової війни. На її початку окупанти наносили на свою бойову техніку знаки розрізнення: Z — східні сили рф, Z (всередині квадрата) — сили рф з Криму, O — сили з білорусі, V — морська піхота, X — кадирівці, A — сили спецпризначення.
Місцеве населення всіляко намагалося перешкоджати просуванню військ по території держави
Як і на початку вторгнення в Україну, окупанти в Чехословаччині зверталися до тамтешніх військовослужбовців, щоб вони або взагалі не брали участі в бойових діях, або переходили на їхній бік. Чимало чехів, які з жахом спостерігали за тим, що відбувається, згодом згадували, що екіпажі радянських танків та рядові військовослужбовці удавано чи щиро не орієнтувалися в тому, де вони опинилися. Одні стверджували, що перебувають на навчаннях, інші — що потрапили в західну Європу. Аналогічно виправдовувалися й російські військовополонені в перші дні вторгнення, хоча найімовірніше, вони повторювали завчені настанови командирів.
Через вторгнення радянських військ із Чехословаччини емігрували близько 300 тисяч осіб. А внаслідок нинішнього російського вторгнення з України виїхали мільйони громадян.
Місцеве населення всіляко намагалося перешкоджати просуванню військ по території держави — палили бронетехніку коктейлями молотова, голіруч намагалися зупинити танки. Чехи й словаки відмовлялися надавати окупантам продукти харчування й паливо, знімали та замінювали дорожні знаки, щоб якнайбільше заплутати окупаційні війська, всю країну наповнили написи на стінах — «окупант, иди домой», «никто вас не звал», «водки нет» та інші. радянських військових повсюдно порівнювали з гітлерівцями. Цілком імовірно, що подекуди опір громадян був більш агресивним.
Опір українців агресору значно перевершив героїзм чехів і словаків. Кожен із нас може навести десятки яскравих прикладів подвигів як військових, так і звичайних українців, що вже стали легендарними. З кожним днем героїчного опору російській навалі Україна дивує світ. Ми виборюємо для своєї країни майбутнє, на яке насправді заслуговуємо. Нами захоплюються та ставлять у приклад іншим. Так, у жовтні минулого року «сміливий народ України» став лауреатом премії імені Сахарова «За свободу думки».
Як нині в Україні, окупанти в Чехословаччині не втрачали нагоди, щоб намародерити майна місцевих мешканців, залякували, ґвалтували, а подекуди й розстрілювали цивільних.
Спроба захоплення аеропортів
Важливою частиною «операції Дунай» (саме таку назву мало вторгнення до ЧССР) було захоплення міжнародного аеропорту Рузіне в Празі. Підлітаючи до аеродрому в ніч проти 21 серпня, нібито пасажирський радянський літак запросив вимушену посадку, заявивши про «відмову двигуна». На його борту було близько сотні радянських десантників. Після посадки вони захопили всі об’єкти аеропорту, включно з диспетчерською вежею. У такий спосіб вдалося забезпечити посадку решти десантних літаків та масову висадку радянських військ: транспортні Ан-12 сідали на смугу аеропорту Рузіне щохвилини. Окрім десантників, вони транспортували артилерію та легкі танки. Загалом на аеродром сіло близько 700 літаків окупаційних сил.
Схоже, що важливою частиною «спеціальної воєнної операції» (так називає путін вторгнення в Україну) було захоплення аеропорту «Гостомель», яке зірвали українські захисники. російська армія сподівалася висадити там десант та швидко захопити Київ.
Захоплення аеропорту «Гостомель» українські захисники зірвали
Сценарій, який зірвали Сили оборони в Україні
Подальший розвиток подій у Чехословаччині натякає на те, що могло статися в Україні в разі успіху так званої спецоперації. На важкій військовій техніці й захоплених цивільних автомобілях окупанти вирушили в центр Праги. Менш ніж за добу загарбники зайняли всі важливі стратегічні об’єкти на території Чехословаччини, зокрема в Празі, Брно та Братиславі: були блоковані основні дороги, мости, виїзди з міст, зайняті будинки радіо та телебачення, друкарні та вокзали, телеграфи та головпоштамти, урядові та адміністративні будівлі, а також штаби військових частин і підприємства військової промисловості. Багато людей загинули від куль окупантів, під колесами та гусеницями радянської військової техніки. Керівники держави були заарештовані й вивезені до москви, де їх змусили пристати на умови агресора.
Після воєнної операції в Чехословаччині розпочалася так звана нормалізація — чистки в комуністичній партії, звільнення з роботи під надуманими приводами, державний контроль над економікою, посилення позицій органів держбезпеки та поліції, відновлення цензури, ліквідація громадських організацій, інші репресивні заходи. Забезпечували її проведення, окрім місцевих реакційних сил, радянські війська, чисельністю до 130 тис. осіб, які залишалися в країні до 1991 року.
Зірвавши план захоплення Києва «за три дні», Україні вдалося розвіяти більшість аналогій зі вторгненням військ держав організації Варшавського договору в Чехословаччину. Світ почав активно допомагати Україні, як тільки стало очевидно, що українці чинять просто шалений спротив агресору силами своєї армії та власного цивільного опору. Чехословаччина свого часу цього не зробила, щоб уникнути жертв.
А Україна тепер має всі шанси покінчити з імперією зла, яка століттями відчувала свою безкарність, помститися за всі приниження, які поневолені москвою народи змушені були терпіти впродовж багатьох років. Перемога України над російським агресором за військової підтримки країн-членів НАТО має зупинити всіх, хто мріє про нове збройне загарбання будь-якої самостійної держави світу.
