Досі навколо станції існує 30-кілометрова зона відчуження. Унаслідок аварії близько 5 млн гектарів земель виведено із сільськогосподарського користування. Досі людство стикається з наслідками цієї аварії….
Для багатьох чехів підтримка України в досягненні перемоги над путінською росією у кровопролитній війні за свободу й незалежність — продовження боротьби за свободу й демократію, розпочатої їхніми прабатьками ще 55 років тому, та стала справою честі.
Про те, як зміни в чеському суспільстві після «Оксамитової революції» впливають на українсько-чеські міжнародні відносини, зокрема у спільному наближенні перемоги над споконвічною країною-агресором, читайте у завершальній частині дослідження спеціального кореспондента АрміяInform.
Як спільний російський ворог об’єднав народи
Згадуючи трагічні серпневі події 1968 року, коли війська країн-членів Варшавського договору вдерлися у Чехословаччину для придушення демократичних прагнень чеського народу, відомих під назвою «Празька весна», Петр Фіала разом зі словацьким прем’єр-міністром Едуардом Хегером записали відеозвернення до цивілізованого світу. В ньому очільники урядів Словаччини та Чехії закликали всебічно допомагати Україні, по землі якої знову повзуть російські танки, як колись по землі їхньої спільної Батьківщини.
— Підтримуючи Україну, ми підтримуємо власну безпеку. Ми не хочемо, щоб росія виявилася нашою сусідкою, — сказав словацький прем’єр Едуард Хегер.
— Ми пам’ятаємо нашу історію та вчимося на ній, щоб вона вже ніколи не змогла повторитися, — додав прем’єр-міністр Чехії Петро Фіала.
У широкомасштабному збройному вторгненні рф в Україну 24 лютого 2022 року керівники обох країн побачили намір кремля знову перешкодити суверенній державі та її вільному народові рухатись в обраному цивілізаційному напрямку. Визначення Україною курсу на євроатлантичну інтеграцію та побудову вільного демократичного суспільства знову, вже у 21-му столітті, спонукало країну-агресора до спроби придушення свободи. Але цього разу нащадки орди зазнали невдачі.
На відміну від чеського та словацького народів, яких тодішні лідери держави закликали не чинити опір окупантам, щоб уникнути жертв, українці зустріли непроханих «гостей» свинцем та вогнем. Як відомо, на території Чехословаччини всі важливі стратегічні об’єкти, зокрема в Празі, Братиславі, Брно, були зайняті загарбниками менш ніж за добу. Барикади, побудовані нашвидкуруч чехами та словаками, не змогли стримати військову армаду, яку кремль кинув на поневолення Чехословаччини. Багато людей загинули від куль окупантів, під колесами та гусеницями радянської військової техніки. Але в Україні врахували уроки чехословацької історії. Навесні 2022 року завдяки мужності та вправності українських військових, жорсткому національному опору українських цивільних громадян-патріотів рашистський ворог був відкинутий від столиці та почав зазнавати поразок. Стійкість українського суспільства у прагненні захистити власну незалежність, свободу та демократію надихнула та об’єднала цивілізовані країни, міжнародні інституції для зупинення країни-агресора, а не для виключно його фальшивого умиротворення, як це, на жаль, відбувалось у 1968 році.
Окупація радянськими військами ЧССР не лише загальмувала економічну та політичну лібералізацію країни. Вона на двадцять років (до «Оксамитової революції» 1989 року) заблокувала будь-які спроби федералізації з поділом на два рівноправні суб’єкти — Словаччину та Чехію. Ведення Чехословаччиною самостійної зовнішньої політики після окупації стало неможливим протягом багатьох років. Російські спецслужби, центри управління яких перебували в москві, контролювали внутрішні процеси в ЧРСР. Зокрема ними були заблоковані спроби проведення ринкових реформ, скасування цензури, розповсюдження свободи слова, реабілітацію репресованих, перетворення комуністичного режиму на демократичну систему з відкритими кордонами тощо. У разі успіху путінської «спецоперації» у 2022-му на Україну чекало повернення в ті темні часи.
Унаслідок «спецоперації Дунай» (так називалось широкомасштабне вторгнення московії в Чехословаччину в 1968 році) країну залишили понад 300 тисяч осіб, серед яких опинилося ціле покоління представників чехословацької інтелігенції. Вони були змушені емігрувати на Захід, бо всі незгодні з кремлівським режимом справедливо побоювались репресій, тортур та фізичного знищення. Придушення радянською репресивною машиною національної самоідентичності чехів і словаків уже тоді можна було б вважати так званою кремлівською «денацифікацією». Саме з нею Україна знову зіткнулась уже в новому столітті. «Денацифікація» та «демілітаризація» українців були визначені путіним як основні завдання для окупаційних російських військ під час проведення «спецоперації» в Україні. Крім того, росіяни безкарно грабували помешкання жителів Чехословаччини, так само як вони мародерили в Україні під час нової спроби підкорити собі вільних людей суверенної держави. Підкорити або знищити у разі спротиву…
Відверті російські прояви геноциду українського народу, вбивства цивільного населення, зґвалтування, викрадення дітей, тортури військовополонених, авіанальоти й ракетні удари по житлових кварталах, по об’єктах соціальної та критичної української інфраструктури, інші воєнні злочини рашистів шокували світ. Чеські громадяни, чиї рідні та друзі постраждали внаслідок «спецоперації Дунай» у 1968 році, серед перших засудили злочинні дії країни-терориста та розпочали всебічну підтримку героїчного українського народу.
Чому «Подарунок для путіна» має металеве відлуння «Празької весни»
Чехи, які самі відчули на собі важкі наслідки російського воєнного вторгнення, активно розпочали підтримку українців із перших місяців широкомасштабної збройної агресії рф. Окрім передачі в Україну військового обладнання, медичного устаткування, приладдя для забезпечення енергонезалежності, ліків, одягу, дитячих речей, харчів, питної води тощо, жителі Чеської Республіки розпочали збір коштів на здійснення цільових програм солідарності та підтримки.
За ініціативи чеського підприємця Далібора Дедека в травні 2022 року з’явився проєкт «Подарунок для путіна». У співпраці з Міністерством оборони Чехії організатори проєкту координували кампанію зі збору коштів та закупівлі в чеському оборонпромі військової допомоги для українських захисників на мільйони чеських крон. Наприклад, восени громадська ініціатива «Подарунок для путіна» зібрала протягом лише одного місяця 30 мільйонів чеських крон (близько 1,2 млн євро) для придбання модернізованого танка Т-72. Транспортування цієї бойової машини для українських військових, які боронять не лише власну землю, а й мирне життя в Європі, взяло на себе чеське оборонне відомство.
Крім танка, на ім’я «Томаш» (названого на честь першого президента Чехословаччини Томаша Масарика), для ЗСУ жителі Чехії в рамках проєкту «Подарунок для путіна» закупили та передали на передову в Україну сучасну санітарну машину. Наприкінці 2022 року громадський проєкт зібрав ще 90 мільйонів крон для закупівлі 15 модернізованих всюдиходів-пікапів «Тойота», обладнаних парою великокаліберних танкових кулеметів Владимирова (КПВТ) чеського виробництва. Як повідомив співорганізатор проєкту Мартін Ондрачек, всі п’ятнадцять комплексів мобільної протиповітряної оборони з назвою «Віктор» обладнали сучасними системами нічного бачення, що зробило їх більш ефективними для знищення іранських дронів-камікадзе.
Усеосяжні зміни, які відбулися в чеському суспільстві після звільнення з радянського рабства, з притаманною йому атмосферою страху, постійної підозри одне до одного та доносів, дозволили новій чеській державі побудувати відкриті стосунки між владою країни та її громадянами. Низові ініціативи чехів радо підтримувались демократичним керівництвом, зокрема в допомозі Україні, її війську, її народові. Пересічні чеські громадяни, бізнес та державні інституції після 24 лютого почали працювати як партнери ще більш скоординовано. Глобальні виклики, породжені широкомасштабною війною рф проти незалежної України в центрі Європи, спонукали партнерів у Чеській Республіці до нових менеджерських рішень. Передусім вони були пов’язані з наданням притулку українським біженцям, із забезпеченням їх умовами проживання, харчуванням, медичними послугами, мобільним зв’язком, навчанням для їхніх дітей тощо.
Уряд Чехії разом з партнерами розробив «Програму гуманітарної, стабілізаційної, реконструктивної та економічної допомоги Україні на 2023-2025 роки», яку остаточно затвердив на початку жовтня минулого року. Програма була націлена насамперед на надання економічної та гуманітарної допомоги, зокрема у приватному, громадському та науковому секторах. Крім того, серед вагомих чеських внесків у підвищення стійкості громад у Дніпропетровській та Львівській областях стало виділення урядом Чехії 20 мільйонів крон на закупівлю дизельних електрогенераторів перед початком опалювального сезону. У такий спосіб чеська сторона компенсувала дефіцит в електропостачанні, який виник внаслідок варварських російських повітряних атак на критичну інфраструктуру України. Треба зазначити, що ці та інші воєнні злочини рф спонукали керівництво Чеської Республіки до більш рішучих спільних дій із країнами-партнерами щодо поглиблення санкцій проти споконвічного міжнародного улуса-терориста, який століттями відчував свою безкарність.
Сьогодні у своїй зовнішньополітичній діяльності Чехія, яка позбавилась московського ярма та є членом ЄС та НАТО, намагається проводити політику адвокації України на її шляху приєднання до родини цивілізованих демократичних держав Європи та країн-членів Північноатлантичного альянсу. В листопаді 2022 року прем’єр-міністр Чеської Республіки Петр Фіала разом із Президентом України Володимиром Зеленським підписали «Спільну декларацію про євроатлантичну перспективу для України». У експертному середовищі обох дружніх країн вважається, що поступове зближення української держави з НАТО має стати пересторогою для будь-якого агресора, який вирішить у майбутньому повторити спробу придушення демократичних реформ, подібних до реформ, започаткованих «Празькою весною». А перемога України за допомогою країн-членів Альянсу над російським агресором має зупинити тих, хто мріє про нове збройне загарбання незалежної України чи будь-якої іншої суверенної держави у світі.
Першу частину матеріалу читайте тут.
Фото з відкритих джерел
