Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
27 лютого виповнилось 100 років від дня народження Івана Терлецького — вояка Української Повстанської Армії, політв’язня радянських таборів. Син старшини Української Галицької Армії військового лікаря Миколи Терлецького, він продовжив батькову справу боротьби за незалежну українську державу.
Народився Іван Терлецький у селі Лібухова на Львівщині. Український національний рух у міжвоєнній Польщі визначив формування його світогляду та прагнень, серед яких поновлення незалежності України було одним із головних життєвих завдань. В умовах Другої світової війни це привело двадцятилітнього юнака до лав Української Повстанської Армії.
З 1944 року він брав участь у боях УПА з підрозділами нквс на терені Військової округи № 5 «Маківка». Війна кулеметника «Вовка» — таким було псевдо Івана Терлецького — тривала до 1946 року, коли його непритомним після близького вибуху гранати захопили в полон.
Десять років Іван Терлецький провів у радянських концтаборах, потім довго жив на засланні. Повернутися до України йому вдалося лише у 1970-ті роки, причому оселитися в рідному селі колишньому політв’язню не дозволили. Позбавлений прав, він оселився в селі Кіндійка неподалік Херсона. Згодом до нього переїхала дружина, яка теж пройшла крізь пекло радянської репресивної системи.
Подружжя не мало дітей і прагло всиновити сироту, однак авторитарний режим позбавив їх права на це просте людське щастя. Будь-який прояв української національної позиції вважався ідеологічно небезпечним, тож політично неблагонадійному подружжю годі було сподіватися виховати дитину. Коли ж срср нарешті розпався й Україна здобула незалежність, думати про всиновлення було вже запізно — вік Івана Терлецького хилився до завершення сьомого десятка.
Наприкінці 1980-х років, щойно в радянському союзі відбулося послаблення авторитарного режиму й з’явилась можливість для громадсько-політичної діяльності, Іван Терлецький активно долучився до українського національного руху. Брав участь у діяльності Народного руху України на Херсонщині, сприяв відкриттю в Херсоні першої парафії Української автокефальної православної церкви. Вступивши до Братства ОУН-УПА, допомагав досліджувати історію та вшановувати пам’ять борців за незалежність України та волю українського народу.
Помер Іван Терлецький 2 травня 2015 року, вже заставши початок відкритої агресії російської федерації проти України. Життя Івана Терлецького стало однією з численних сполучних ланок української історії, які поєднали сучасну Україну з добою Перших визвольних змагань, у яких брав участь його батько Микола Терлецький, і Других визвольних змагань, учасником яких був він сам.
