Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Уже давно військове відомство рф очолює сергій шойгу, виходець з автономної республіки Тува, людина без жодних особливих талантів. Хоча тамтешні підлабузники в цій російській автономії розповідають, що шойгу є прямим нащадком видатного полководця Чингіcхана — Субедей-багатура. Може, так, а може, ні, принаймні на стратегічному «таланті» шойгу це аж ніяк не позначилося….
Його перша професія за документами «оленяр». У 80-ті роки минулого століття шойгу робив собі популярність, беручи участь у географічних експедиціях під покровительством газети «Комсомольская правда». Міцний, фізично витривалий тувинець був у цих подорожах успішним, а московська преса невтомно його піарила.
Потім шойгу робив кар’єру в МНС, де, до речі, й отримав звання генерала армії, хоча командував рятувальниками і пожежниками. Згодом він те міністерство і очолив. шойгу сподобався путіну. Справив на нього враження людини абсолютно відданої і надійної. Між іншим, це єдина чеснота генерала. Адже у військових справах він абсолютний нуль, ніколи не командував жодним армійським підрозділом, не має військової освіти. Але для путіна — це не головне. шойгу потрібний йому як «смотрящий» за армією. І найсуттєвіше для путіна — шойгу ніколи не сформує змову проти вождя, не організує ніякого заколоту.
Але й шойгу знає, що без покровительства путіна він ніхто і звати його ніяк. Знає це й путін…
У російській армії шойгу зневажають, бо добре знають його життєвий шлях. російські офіцери часто характеризують свого міністра як «фанерного маршала», а затверджений шойгу головний убір для генералів називають «шойгушником».
Це цілком влаштовує чекістського фюрера, бо за таким начальником армія не піде у внутрішніх конфліктах. А поміняти тувинця на фахового генерала путін побоюється, бо невідомо, що той фаховий утне. А тувинець — профан, невіглас у своїй справі, але надійний і повністю залежний від вождя.
Під впливом цих двох далеких від стратегії суб’єктів дещо деградував і кадровий військовий, начальник генштабу генерал герасимов. Це видно хоча б з того, як він спланував великомасштабний напад на Україну у 2022 році.
Він підготував не стільки армійську, скільки чекістську операцію, що не передбачала опору ЗСУ і активної реакції українського народу. Треба було тільки розігнати українських неонацистів, залякати населення і привести його до стану покори.
Може саме тому солдати «російської гвардії» везли з собою поліцейські кийки для розгону обурених українців. Така операція мала сподобатися путіну з його кадебістським досвідом. Однак із самого початку в них усе пішло шкереберть.
Здавалося, що шойгу звільнять, виженуть. Однак нічого такого не сталося. путін не міг залишиться без вірного «смотрящего». Схоже на те, що вони вдвох розпочали цей проєкт російського «фатерлянду» і вдвох закінчать свій шлях під його уламками…
