Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
В умовах війни швидке опанування практичними навичками володіння сучасною зброєю стає вирішальним чинником. У цьому наочно переконався кореспондент АрміяInform після знайомства з номером обслуги американської 155-мм гаубиці М-777 31-річним солдатом Володимиром. Бойовий досвід гармаша підтверджує істину про те, що наполегливість та старання можуть зробити звичайного солдата справжнім майстром своєї справи.
Річ у тому, що після 10 місяців війни Володимир опанував не тільки обов’язки звичайного номера обслуги. Під час виконання бойового завдання він може замінити будь-кого зі свого артилерійського розрахунку й впоратися з будь-якою складною операцією. Такі ж навички мають й інші члени розрахунку. Це не забаганки, а життєва необхідність у бою.
Володимир ніколи не планував ставати професійним військовим, але завжди вважав, що справжній чоловік — це передусім захисник. І коли виникає загроза, він повинен вміти захищати: себе, свою родину, Батьківщину. Саме така громадянська позиція змусила його 24 лютого 2022 року не вагаючись піти до війська. Війна застала його в рідному місті Броварах. Уже за декілька днів він відправив родину в безпечне місце, а сам вирушив у навчальний центр у Старичах.
— Хотів повернутися в рідну частину ДШВ, де проходив строкову службу. Але на той час вона перебувала на сході й туди не було можливості швидко потрапити. Тому погодився перекваліфікуватися на артилериста. Так сталося, що наш підрозділ у далекому тилу потрапив під ракетний обстріл і нас негайно перекинули на південь України. Навчання довелося проходити безпосередньо в бойових умовах. Мене готували на номера обслуги радянських артилерійських 152-мм гаубиць «Гіацинт». Одного дня до нашого підрозділу приїхали артилеристи, які навчалися у Німеччині на командирів розрахунків американських 155-мм гаубиць М777, або, як їх називають у ЗСУ, «Три сокири». Вони їхали на Донецький напрямок і їм терміново необхідні були номери обслуги. Відразу погодився, тому що хотілося якомога швидше долучитися до реальної бойової роботи, — розповів Володимир.
Там, де він через декілька днів опинився, було дуже гаряче. Розрахунку, у складі якого він перебував, довелося працювати в режимі 24/7. Артилерії не вистачало, тому щодня вони виконували по три-чотири виїзди. Серед його обов’язків було завантаження БК, комплектування з маркування, чищення, підготовка до стрільби. Згадує:
— Ніколи не забуду своє перше бойове хрещення. Це сталося в день мого народження — 21 квітня. Увечері ми отримали завдання висунутися у визначений район для підтримання дій механізованих підрозділів неподалік від Бахмута. Треба було знищити колону бронетехніки ворога. Аеророзвідка надала нам координати й ми почали працювати. До цього я тренувався і знав алгоритм дій, але в бойових умовах трішки хвилювався. Тим більше, що на виконання стрільби відводився дуже стислий час. Не хотілося підвести товаришів. Намагався бути максимально сконцентрованим. Найважчим, у прямому сенсі, виявилося впоратися з вагою снарядів, яка сягає від 40 до 70 кілограмів. Розрахунок діє, як злагоджений конвеєр. Якщо на якійсь операції виникає збій, він зупиняється. Треба діяти швидко й чітко виконувати накази. Приємно, що тоді я все зробив правильно і наш «конвеєр» спрацював на відмінно. З відгуків розвідки, ми влучними пострілами спалили декілька одиниць бронетехніки й вантажівок з боєприпасами. Це був найбільш бажаний подарунок на мій день народження, — підкреслив Володимир.
Ще шість днів поспіль гармаші підтримували вогнем піхоту й допомагали їй знищувати ворога. Зі слів нашого героя, у день вони вистрілювали від 100 до 120 снарядів.
— Найефективнішими були осколково-фугасні боєприпаси. Навіть якщо похибка у влучанні становила 20-30 метрів, шансів вижити при цьому у ворогів було не багато. Розліт уламків настільки щільний, що в радіусі 400 метрів уражається все живе. У разі влучання багатотонна вантажівка перетворювалася на дрібні шматки заліза, наче розірвали тоненький папірець, — говорить воїн.
Однак навіть із такою далекобійною зброєю не завжди можна почуватися в безпеці. Як розповів Володимир, ворог активно полює за американськими гаубицями. Їхні БПЛА постійно висять у повітрі, тому треба ретельно маскуватися й діяти максимально приховано.
— Іноді буває так, що вже після перших пострілів нас виявляють і починають відповідати щільним вогнем. Тоді зупиняємося й швиденько змінюємо позицію. Хоча іноді вогонь такий щільний, що нам залишається лише ховатися в укриттях і чекати, коли вогонь припиниться. Одного разу ми протягом трьох годин після 2-4 пострілів ховалися, а потім знову поверталися до гармати й продовжували стрільбу. Хоча зазвичай розрахунку достатньо декількох хвилин, щоб підготуватися: навестися за координатами, зарядитися й завдати вогневого враження. Гаубиця завдяки своїй мобільності дуже швидко розгортається в бойове положення. Так само швидко ми покидаємо вогневі позиції. Для цього нам достатньо декількох хвилин, — додає Володимир.
Сьогодні розрахунок продовжує нищити ворога, завдаючи загарбникам суттєвих втрат і наганяючи жах своєю вогневою міццю. Гідний внесок у цей процес вносить звичайний українець, на ім’я Володимир. Таких на передовій багато, й кожний максимально наближає нашу загальну й таку бажану Перемогу!
Фото з архіву Володимира
