«Я мрію про те, щоб бути корисним — допомагати, захищати. Робити свою роботу якісно та в тіні, як супергерой: його ніхто не бачить, але на ньому тримається державна…
Фінляндія та Швеція розробили спільний підхід щодо «майбутнього союзника» Туреччини. Отже, як вони намагаються прискорити своє членство в НАТО і як на це реагує уряд Анкари?
Туреччина відмовилася ратифікувати заявки на членство Фінляндії та Швеції, доки не будуть виконані її попередні умови щодо екстрадиції з країн членів «Робітничої партії Курдистану», яку Анкара вважає терористичною організацією. Крім того, Туреччина звинуватила скандинавські країни у неприйнятному для неї ліцензуванні оборонних компаній, що унеможливлює експорт зброї до Туреччини.
На сьогодні вже 28 із 30 держав-членів Альянсу ратифікували заявки на членство в НАТО, подані Швецією та Фінляндією — і ця процедура досить швидко пройшла в парламентах союзників. Залишаються тільки Туреччина та Угорщина. Але очікується, що Угорщина офіційно оформить ратифікацію в першому кварталі 2023 року. Угорщина вже повідомила, що вона не буде останньою країною, яка ратифікує заявку. У Туреччині рішення залежить виключно від президента Реджепа Таїпа Ердогана, і час ратифікації безпосередньо пов’язаний із внутрішньою політикою Туреччини.
Офіційні представники уряду Фінляндії та Швеції стверджують, що постійні й активні дискусії щодо членства та наведення політичних мостів вже позитивно вплинули на створення більшого рівня довіри та значного покращення відносин з Туреччиною.
Зокрема, вдалося просунути переговори з Анкарою, погодившись переглянути обмежувальний підхід до експорту зброї. Це принципове питання для уряду Туреччини, який визначив реформу продажу зброї як передумову для підтримки вступу Фінляндії та Швеції в НАТО. І це питання є дуже неоднозначним, оскільки Фінляндія та Швеція ніколи офіційно не забороняли експорт зброї до Туреччини. Однак ці скандинавські країни дотримуються власної національної політики щодо видачі дозволів на експорт зброї. На заборону, зокрема, вплинули атаки Туреччини на сирійських курдів протягом 2016–2019 років.
Наразі Фінляндія та Швеція шукають підхід, який вони назвали органічним вирішенням проблеми експорту зброї. Зі свого боку Туреччина використовує процес ратифікації членства як можливість добитися поступок від інших держав-членів НАТО. Наприклад, Туреччина хотіла б, щоб США схвалили модернізацію турецького парку винищувачів F-16 і щоб члени Альянсу скасували фактичне ембарго на постачання зброї Анкарі.
Серія двосторонніх переговорів на високому рівні між урядами Туреччини та Фінляндії й Швеції триває вже майже рік. Міністр оборони Фінляндії Кайкконен, який відвідав Туреччину на початку грудня 2022 року, наголосив, що незважаючи на прогрес і видиме «потепління у відносинах», поки що не можна з упевненістю передбачити, коли конкретно Туреччина може ратифікувати заявку Фінляндії на вступ до НАТО.
Існують також розбіжності щодо питань регіональної безпеки, які залишаються невирішеними. Зокрема, перед тим, як розпочався процес подачі заявок у НАТО, Швеція та Фінляндія поставили під сумнів план Туреччини створити зону безпеки завширшки 18,6 милі на півночі Сирії.
На затримку Туреччиною ратифікації протоколів про вступ до НАТО Фінляндії та Швеції також впливають майбутні парламентські вибори, які мають відбутися у червні 2023 року. Очікується, що саме розширення НАТО стане головним питанням на виборах, і це може відкласти остаточне рішення про ратифікацію навіть до кінця 2023 року.
